Блог о танго и культуре

Блог о танго и культуре

вівторок, 16 грудня 2014 р.

TangoModa Олександри Пошивайло. Індивідуальний підхід



«Да, я у себя, поднимайся! Между третьим и четвертым!» - чую сашин бадьорий голос у трубці. Стукаю в двері між третім і четвертим поверхами і потрапляю в чарівну швейну майстерню з великими вікнами і квітами. 
«Это мастерская, сдесь меня приютили» – посміхається дизайнерка Олександра Пошивайло. Друга її майстерня - у Москві, а останні пів року вона працює у Львові.  
Олександра-Аліса Пошивайло

В Москві Олександра-Аліса шила для костюми для аргентинського танцівника Себастьяна Арсе, в її костюмах танцюють Слава Іванов і Ольга Леонова у фільмі «Близкое объятие» Александра Котта (2009) та безліч тангерос як в Росії так і за її межами.

Кадр з фільму "Близкое объятие"
 Одяг для соціальних танців Аліса почала шити десять років тому. Саме тоді вона сама почала танцювати і вирішила застосувати свій талант для створення образів для танцювальних вечірок. Першу колекцію представила у Санкт Петербурзі на танго фестивалі «Ночи милонгеро» у 2006 році. З тих пір готує по два покази на рік

Колекція "Танго-клас", 2009

Серед її колекцій – «Танго-клас» (зручний і стильний одяг для занять і практик), «Прибрежное танго» (для пляжних мілонг), «Танго мира» (моделі натхненні національними адаптаціями танго музики). 



 
Моделі для показів Аліса підбирає із танцюючих а потім створює свято.
А у майстерню я йшла примірку до показу колекції «Poshivailove 21.12»
 
«Первый раз комбинирую мужскую и женскую одежду в одном показе» - каже Аліса і уважно розглядає вішалки з сукнями, брюками, сорочками, піджаками, кофтинками. –«Сначала мы подберем платье для дамы, а потом – кавалера для нее и ему костюм. В этом показе я ищу образ пары» 

Показ колекції Poshivailove 21.12
 Ідеї Аліса черпає із ретро стилів, старих речей. Для своїх колекцій використовує шифон, атлас, холодну і теплу віскозу. 

«Я шью одежду, которая подходит и для танго и для жизни» - коментує Олександра, - «она должна быть ноская, легко стираться и быстро сохнуть, вспомни только как мало времени на фестивалях! Вещь, которую нельзя положить в стиральную машинку, для меня не существует!»


 
«Вот это тебе пойдет! Это платье на тебя!» З її легкої руки одягаю червону трикотажну сукню-тюльпан у білий горошок, і перетворююсь на модницю пятдесятих, які дійсно обожнюю!  Подол має глибокий запах спереду і ззаду, так що навіть високе болео або ганчо не проблема, а крім того в такій сукні можна і на світський раут! 

«Почему говорят «идет» или «не идет», вещь «твоя» или «не твоя»? – она либо резонирует с твоей энергетикой и ее усиливает, либо не резонирует совсем, должна проскочить искра! Ну, тебе платье мы подобрали!» 
«Когда я была совсем девченкой, мамины подруги отдавали мне свои платья, которые больше не носили. В те времена готовых вещей не было и модистки шили одежду на заказ. Благодаря таким вещам я научилась чувствовать что такое индивидуальный подход».

Ще про роботи Аліси тут:
https://alientodeltango.wordpress.com/2013/01/15/buy-professional-tango-clothes/
http://forum.gotango.ru/tango-foto/topic11415.html
http://tangotango.ru/2012/09/26/%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B1%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%B8-2013-%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8C-%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D1%8E/

TangoCultЮлія
 

пʼятницю, 15 серпня 2014 р.

Мілена Плебс: Хореографія. Чіткий сигнал

Мілена Плебс не лише танцює танго і займається його сценічними постановками (її шоу "Tramatango" об'їздило з гастролями півсвіту) а й пише дуже ясні і конструктивні статті до "El Tangauta". Оскільки вона мій кумир то я не можу відмовити собі у задоволенні перекладати її колонку.


Танго як танець - привабливий для ока сам по собі, незалежно від якості виконання.  Багато хто з глядачів танго шоу просто шаленіє побачивши пару ганчо чи провокативних пестощів. Але в історії залишаються лише оригінальні композиції, які відрізняються від пересічного танцю. 


Незважаючи на те, що строгих правил хореографії не існує, я вважаю, що важливо покласти в основу структуру, яка працюватиме як підтримка для кожного танцювального уривку, і дозволить зміцнити зв'язок із глядачем. Потрібно виділити собі час на підбір музики, глибоко зрозуміти її і аж тоді наповнити її фігурами. Едуардо Аркімбау мудро сказав, що поставити хореографію танго – це як написати лист: має бути привітання, представлення теми, її розвиток і висновок. 

Зручно почати із основної ідеї – що власне хочемо виразити: історію, почуття, одну або кілька динамік руху, музику і те що її надихнуло, емоційний стан, образ, стиль, персонаж, видіння, сон, і т.д.  І у кожному випадку працювати в напрямку втілення цього наміру. Треба будувати на основі цієї ідеї досліджуючи хореографічний стиль, дизайн простору, а також, дуже важливо, дизайн костюмів і, якщо треба, декорацій, освітлення і всього, що допомагає розкрити цю фундаментальну ідею.
Визначити відправну точку або нитку-нерв вздовж якої творити. Неважливо зрозуміло чи ні - повідомлення входить через різні канали сприйняття, не тільки шляхом раціонального логічного розуму. Навіть якщо це чисто танцювальне шоу, зручно почати з певного поняття, що показуватиме танець з певної позиції.  


Коротше кажучи, я пропоную дослідження нових форм, навіть в найбільш традиційному танці: нову динаміку, хореографічні ігри, різні стани «танцювального буття», контрапункт особистостей, і уявити навколишнє оточення: де відбувається цей танець і хто його танцює? Немає потреби робити це явно - це було б констатуванням очевидного. Цей механізм працює як сценарій і внутрішня емоційна підтримка під час виступу.  


Публіка входить у отримує доступ до коду вираження коли отримує чіткий сигнал, хоча й підсвідомо. Так хореографія записується на сітківці ока і в серці, як незабутній спогад.



переклала TangoCultЮлія

Оригінал тут: 

http://www.eltangauta.com/nota.asp?id=827&idedicion=0

пʼятницю, 1 серпня 2014 р.

Філете у сріблі від Кармен де Буенос Айрес

Є квіти, які цвітуть тільки у якомусь певному місці. Так і з прикрасами, які робить аргентинська художниця Кармен Іґлесіас. Натхненням для них є культура мілонги у поєднанні з візуальною естетикою Буенос-Айреса. 


Іґлесіас так пише про себе так:  я портенья і танцівниця, все моє життя пов’язане з мистецтвом – живопис, візаж, дизайн сценічного одягу, танець, спів. Для мене мистецтво - це спосіб вираження душі та її переживань через тканину, звук, колір, рух. Тож коли я почала займатись прикрасами – поезія, пристрасть і чуттєвість танго природньо увійшли в  мою роботу. 


Мій учитель, також танцівник танго і син дуже відомого в Буенос-Айресі ювеліра, 12 років працював у «Тіффані» в Нью Йорку і передав мені таємниці створення найвитонченіших прикрас.



Візуальним натхненням для Кармен став філете – традиційний візерунок, емблема Буенос-Айреса. Філете – частина візуального ландшафту аргентинської столиці. Ним оздоблюють зображення Карлоса Ґарделя і Дієґо Марадони, вивіски на магазинах і написи на автобусах.  


Крім південної розкішної барвистості, філете характерна лінійна вибагливість, химерність контурів квітів і фантастичних істот, і, як не дивно, точність і чіткість ліній і профілів. Очевидно саме ці примхливі лінії  й знайшли своє втілення у прикрасах Іґлесіас. 

Її вироби нагадують про велич і багатство Буенос-Айреса "старих часів".


Сережки, кольє, персні, підвіски, шпильки виконані із срібла, також Кармен використовує цирконій і родохрозит – національний камінь аргентини. Свої прикраси робить вручну. 

P.S. Популярність танго породила масу попсових танго-тематичних прикрас, але оці насправді хочеться вдягнути!

TangoCultЮлія 


понеділок, 19 травня 2014 р.

Тільки танго, нічого особистого: таксі дансер як професія

Індустрія танго туризму в Буенос Айресі  - це розгалужена мережа танго шкіл, вчителів, залів, танго-хостелів, готелів, зйомних квартир і танго-агенцій, які пропонують спеціальні пакети послуг для танго-туристів з-за кордону. 


Основний контингент цих туристів - з Північної Америки і Європи, зазвичай вони можуть собі дозволити провести у Буенос-Айресі лише кілька днів. Інший сегмент складають туристи з Азійських країн, які важко радять собі з культурними відмінностями


Більшість танго-туристів – жінки середнього віку, здебільшого початківці у танго, яким нема часу освоювати усі тонкощі традиції кабесео та знайомитися з місцевими танцівниками. Але всі вони прагнуть повезти додому досвід "справжнього танго" з портеньйо на "справжній мілонзі". Як же бути? Для таких випадків є таксі дансери. 

Таксі дансери – це чоловіки (рідше – жінки і дівчата), що танцюють з клієнт(к)ами за гроші. Година послуг таксі дансера коштує 30-45 американських доларів, пакет включає як мінімум три години (похід на мілонгу = мінімум $100). 
Плакат голлівудського фільму "Таксі дансер", 1927, реж. Геррі Міллард
 Таксі дансер – не Аргентинський винахід. Ця професія заявилась у портовому Сан Франціско у розквіт свінгу, 1920-ті. Пізніше поширилася великими містами Сполучених Штатів – Чікаго, Нью Йорк. Так працювали дівчата: з сьомої вечора до опівночі, десять центів за танець. Гроші брали за кілька хвилин танцю, по аналогії послугами шоферів заняття дістало назву "таксі дансер".
 
Афіша голлівудського фільму "Десять центів за танець", 1931, реж. Ліонель Беррімор
Але чим більше ставало данс холів і чим більше людей вчилися танцювати, тим меншим ставав попит на їх послуги, тому до середини тридцятих професія зникла. А тепер зробила реванш
Буквальне розуміння що таке "Таксі Денс Холл" - зал де танцюють таксі! (1937)
Зараз в Буенос Айресі таксі дансерами працюють чоловіки у віці 30-70 років, рідше - дівчата і жінки з досвідом танцювання. В переважній більшості вони мають стабільну роботу, а танцювальні послуги розцінюють як спосіб зробити життя цікавішим та підзаробити грошей. Клієнти знаходять агенції в інтернеті чи танго-газетах. Підбір іде за кількома категоріями: зріст, рівень володіння технікою танцю та вік.

 Відома блогерка Jantango пише що пропонувала своїм знайомим 60-70-ти річним мілонгеро найнятись в одну з таксі дансерських агенцій в Буенос-Айресі (а їх існує близько десятка), щоб підзаробити. Але для них навіть уявити, що доведеться танцювати з тими, з ким вони танцювати не хочуть було жахом. І вони відмовились. Для чоловіків, які протанцювали десятки років танець – це задоволення. За яке вони ніколи не будуть брати гроші бо це втрата самоповаги. 

Та існує багато танцівників які ставляться до танго простіше. Таксі дансер – сучасна "мілонгіта навпаки". До їх послуг входить "витанцьовування" партнерок, буквально - навчання в польових умовах, компанія на мілонгах, супровід до готелю і т.д. 
За радість танцю сучасні жінки готові платити. І набагато більше ніж ті відомі "десять центів". І не тільки в Буенос Айресі: ось наприклад агенція танго таксі дансерів у Москві (http://prischepov.ru/Taxi-dancers).

Як на мене, поява таксі дансерів набагато більше каже про стан економіки ніж про культуру окремої країни. 
 
Кожен сайт агенції, кожна стаття на тему таксі дансерства наголошує на тому, що їх послуги не включають фізичної близькості. Але з їх інтерв'ю стає ясно, що багато «західних» жінок можуть «скористатися ситуацією». Молодші працівники стараються зберігати професійну дистанцію, а от старші, кажуть, часто не встоюють. 

До речі, цікавий факт: дослідники поки що не визначилися куди ж віднести роботу таксі дансера – до секс індустрії чи до сфери емоційних послуг (куди входять офіціанти, медсестри, лікарі та актори).

TangoCult Юлія
Джерела
Tronkvist M., Hardy K. Taxi dancers: Tango Labour and Commercialized intimacy in Buenos Aires/ New Sociologies of Sex Work, Ashgate Publishing Company, UK, 2010

середу, 7 травня 2014 р.

Любов на підносі. Amor en bandeja



В одному з попередніх постів я писала про книгу оповідань Раміро Гільйотті "Отрута танго" ("Veneno de tango", Gigliotti). В журналі El Tangauta я знайшла одне з оповідань, переклала і тепер пропоную вам.


Любов на підносі (Amor en bandeja)
 
«Чорт візьми, як танцює ця ґрінґа!» кинув Санабріа проходячи повз наш столик. Гірка крапля переповнила і без того повну чашу терпіння: красива, іноземка та ще й до того вміє танцювати. Навіть одна з цих характеристик викликала б антипатію двох стріляних мілонгер, тобто моєї подруги і авторки цього тексту, але всі три зразу – це було вже занадто.

Вона увійшла тихо і сіла за баром, ми з подругою все ясно бачили. Приваблива жінка, безсумнівно, загадковий тип, це правда, але до Ріти Хейворт їй було далеко. На ній була дуже елегантна плісована спідниця, з розрізом, який на комусь із нас виглядав би по-дурному, і пара божественних туфель, які – нестерпний факт – не були куплені ні в одній з довколишніх танго крамниць. Не встигла вона зняти плащ, як всім стало ясно, що вечір буде обертатися довкола неї.

Вона замовила бокал шампанського і стала апатично і мляво розглядати танцпол. Більш чи менш очевидно, чоловіків почала брати нетерплячка, з більшим чи меншим опором – жінок також. Кілька красунчиків вже було йшли запрошувати її танцювати, але в останній момент відмовлялись від свого наміру, ніби щось їх зупиняло. Ми з подругою все ясно бачили. Хвильку по тому, коли минуло вже майже півгодини від її приходу, Санабріа зробив рішучий хід і цікавість моментально заволоділа салоном. Вона танцювала сухо і незрушно, а старий, знаючи що на нього дивляться, видав весь свій найкращий репертуар. Іноземка танцювала непогано, ніди правди діти. Але до Майї Плісецької їй було далеко... Танда закінчилась, вона повернулася до бару й стала знову спостерігати, далека і примарна, навіть ніби знуджена одноматністю мілонги. Саме в той момент Санабріа й зронив свій красномовний коментар «Чорт візьми! Як танцює ця ґрінґа!» проходячи повз нас.  І в цю хвилю, коли ми з подругою вже були готові вибухнути, прийшов El Exquisito (1).

Вона потайки посміхнулася. Я це бачила. Вона посміхалася і люта ненависть, яка вже з жахливим смородом закипала в мені і в моїй подрузі, перетворювалася на безумний інстинкт убивства. Санабріа нас направду не тривожив, а El Exquisito – так. Побіжний огляд виявив, що не одні ми тут обурені: стиснуті зуби, наморщені чола і похмурі погляди були всюди. Ми з подругою мусіли контролювати одна одну щоб не виставитись дурепами. El Exquisito трохи походив навколо, даремно намагаючись не привертати уваги, і, врешті-решт, сів за баром, біля неї. Це бачили всі. Більше того – було очевидно, що це побачення. Іноземка, раптом, змінила вираз обличчя на живий і співчутливий. На його ж лиці читалась певна незручність, ми з подругою все це ясно бачили. Лиш коли зазвучав Ді Сарлі вони вийшли танцювати. Вони йшли на танцпол овиті первісною і хтивою заздрістю чоловічої фауни і гострою байдужістю жіночої аудиторії. Повітря, здавалось, застигло. Вони ніжно обнялись, коротко перехопили подих і станцювали найкрасивішу танду яку я бачила в своєму житті. Але, звичайно, до Фреда Астера і Джінджер Роджерс їм було далеко.

Коли вони поверталися до бару, офіціантка, на жаль, випустила з рук піднос: два бокали червоного вина, кава, три емпанади і склянка дієтичної коли розлилися по усій незаплямованій елегантності щасливої пари.  

Протягом вечора багато хто підходив подякувати офіціантці. Ми з подругою все ясно бачили.

Рене
(Раміро Гільйотті)
переклад TangoCult Юлія

1. El Exquisito - ісп. "вишуканий". Очевидно, негласне прізвисько найбажанішого партнера на цій мілонзі

оригінал: http://www.eltangauta.com/nota.asp?id=1501