А кажуть...

     Цю мілонгу "зробила" Тіта Мерелло, заспівавши її в фільмі "Mercado de Abasto" і 1955-му (відео внизу). Такий собі монолог жінки, яку життя поставило в такі умови, де вона мусить міцно стояти за себе. Цю мілонгу не так часто танцюють, хоч варіантів достатньо (втім, може це тільки в нашій спільноті). 
Мерелло - не моя героїня, хоча, безумовно, одна з іконічних танго співачок. 
В приспіві безліч люнфардових (і не тільки) варіантів слова "говорити". Для перекладача (чи перекладачки) - сам кайф) 

Переклад для друзів із "Мілонги в Гранд клубі "Софія"

«Se dice de mi», мілонга, Франціско Канаро (музика), Іво Пелай (текст) 1943

Все кажуть, що я…                                 Se dice de mí...

Всі кажуть, що я…                                  se dice de mí...

Кажуть всі що я негарна,                        Se dice que soy fiera,

І що лізу де не треба,                              que camino a lo malevo,

Що обманщиця й шукаю                        que soy chueca y que me muevo

ґудза – тільки зачепи!                             con un aire compadrón,

Що подібна на Легісамо[1]                    que parezco Leguisamo,

І що ніс у мене довгий                            mi nariz es puntiaguda,

І фігура не поможе -                                la figura no me ayuda

рот у мене в пів лиця[2].                         y mi boca es un buzón.

 

Говорю із Педро, Луїсом, з Хуаном,                        Si charlo con Luis,con Pedro o con Juan,

Що кажуть вони повторяти не стану                      hablando de mí los hombres están.

Уже белендять, що я розповзлась                           Critican si ya,la línea perdí,

Пильнують чи йду, чи прийшла, чи пішла!           se fijan si voy,si vengo o si fui.

Та багато всього кажуть,                                          Se dicen muchas cosas,

Як фігура не цікавить -                                            mas si el bulto no interesa,

То чого втрачають розум                                         ¿por qué pierden la cabeza

Переймаючися мною?!                                            ocupándose de mí?

Знаю я: багато хто з них у розмові зневажає      o sé que muchosme desprecian comprar quieren

Але поночі зітхає і вмирає від жаги.                   y suspiran y se mueren cuando piensan en mi amor.

Й не одному його подих перехопить                   Y más de uno se derrite si suspiro

Як погляну, і тоді сопить він, бідолага, наче       y se quedan, si los miro, resoplando como un Ford

Форд.

Як я страшко – що ж, хай і так.               Si fea soy, pongámosle,

Хоч я уже не вірю в це                             que de eso aun no me enteré.

Адже любов - це знаю я                           En el amor yo solo sé

Не одного лишила біля моїх ніг.             que a más de un gil, dejé a pie.

Хай гомонять, хай бурмотять,                  Podrán decir, podrán hablar,

І шваркотять, і белькотять,                       y murmurar y rebuznar,

Потворність ту мені Бог дав                    mas la fealdad que dios me dio

І не одна заздростить їй.                           mucha mujer me la envidió.

І не скажіть, що не знаю я                        Y no dirán que me engrupí

Завжди я скромна, втім, була…               porque modesta siempre fui…

Так, я така!                                                 ¡Yo soy así!

Не кажуть, що я…                                      Y ocultan de mí…

Не кажуть, що у мене                                 ocultan que yo tengo

Очі наче синь глибокі                                 unos ojos soñadores,

І ще різні є чесноти                                    además otros primores

Від яких ізводить дух.                               que producen sensación.

Не красуня, але маю                                  Si soy fiera sé que, en cambio,

Шкіру гарну як у ляльки                           tengo un cutis de muñeca,

А хто каже «кривонога»                            los que dicen que soy chueca

Той не бачив моїх ніг!                               no me han visto en camisón.

І не так їм все мій голос, кашель,                         Los hombres de mí critican la voz,

Вигляд, крок – усе!                                                el modo de andar, la pinta, la tos.

Уже белендять, що я розповзлась                        Critican si ya la línea perdí

Пильнують чи йду, чи прийшла, чи пішла!        se fijan si voy, si vengo, o si fui!

---

[1] Ireneo Leguisamo – уругвайський жокей, що працював і був популярний в Аргентині

[2] В оригіналі - “рот як поштова скринька (“buzon”)”

Креольська дуель

          Якщо вірити інтернету, метою креольської дуелі було не вбивство. Її можна було виграти просто "зачепивши" суперника, поставивши на ньому (ножем) мітку - гарантований шрам. Інша річ, що хлопці які в цих дуелях бились, часто занадто добре володіли цими ножами - адже їм доводилося білувати і розрізати туші великої худоби. Тому могли не стриматися і рука з ножем сама "йшла далі" ніж було потрбіно. 

Про історію цього танго написано тут.

Переклад для друзів із "Мілонги в Гранд Клубі "Софія"

Музика: Хуан Ресано (Juan Rezzano), текст: Літо Баярдо (Lito Bayardo)

Mientras la luna serena               В той час як місяць сріблений
baña con su luz de plata              Свій промінь тихий розлиє
como un sollozo de pena             Немов зітхання із болю
se oye cantar su canción;            Чути наче хтось співа;
la canción dulce y sentida           пісня щира ллється ніжно
que todo el barrio escuchaba       увесь квартал заслухавсь нею 
cuando el silencio reinaba           в той час як тиша панує
en el viejo caserón.                      у старому закутку.

Cuentan que fue la piba de arrabal,                       Кажуть – була красуня із красунь,
la flor del barrio aquel que amaba un payador.     Найкраща із дівчат коханою співця.
Sólo para ella cantó el amor                                  Лиш їй одній співав
al pie de su ventanal;                                             Пісні їй під вікном;
pero otro amor por aquella mujer,                         Та квітка ця у серці другім теж
nació en el corazón del taura más mentao             любов’ю проросла – славного смільчака,
que un farol, en duelo criollo vio,                         дуель креольську в сутінках
bajo su débil luz, morir los dos.                            Ліхтар лиш бачив - смерть обох.

Por eso gime en las noches          Тому так стогне ночами,
de tan silenciosa calma                Що тихі стоять, безгомінні
esa canción que es el broche        Ця пісня, наче то спомин
de aquel amor que pasó...            Любові, що вже пройшла…
De pena la linda piba                   Від страждань прекрасна діва
abrió bien anchas sus alas           Широкі крила розгорнула
y con su virtud y sus galas           Красу свою й усі чесноти
hasta el cielo se voló.                   З собою в небо забрала

Сlavel del aire, повітряна гвоздика. Квітка з легендою

Повітряна гвоздика, "El clavel del aire" -  танго Хуана де Діоса Філіберто (музика) і Фернана Сільви Вальдеса, записане в 1930 році. 

 Його співали Карлос Гардель, Уго де Карріль, і Ігнасіо Корсіні, а потім – навіть Чавела Варгас. Мій улюблений варіант – Хорхе Дюран з оркестром Карлоса ді Сарлі. 

 Натхненням для цього танго служила дуже незвичайна квітка. Повітряна гвоздика, або тілландсія росте на гілках дерев. Біологи досі сперечаються чи вона їм шкодить, так як омела, яку частіше побачиш в наших широтах.

Кущі тілландсії подібні на листя алое, а квіти віддалено нагадують гвоздики, звідси й назва.

Повітряна гвоздика має свою красиву легенду. За її словами, колись давно, у часи конкісти, молодий іспанський офіцер закохався в індіанську дівчину Шульку. Одного разу побачивши її, не міг забути. Але вона ніяк не відповідала на його знаки уваги. І офіцер поклявся відімстити жінці яка зневажила його. Одного разу він став переслідувати її у лісі. Втікаючи, перелякана дівчина видерлась на найвищу гілку дерева на краю провалля. Тоді офіцер став умовляти Шульку спуститися, обіцяти їй повагу і гідне ставлення. Коли ж вона відмовилася покинути свій сховок - він витягнув кинджал і метнув його в груди дівчини. Її тіло  каменем впало у прірву, а за нею – і тіло молодого іспанця. Лише одна крапля крові залишилася на гілці дерева, і з неї виросла квітка – ніжна повітряна гвоздика, яка завжди нагадує про невинність індіанської красуні.  

 Але танго не зовсім про це.

Como el clavel del aire,     Як повітряна гвоздика,
así era ella,                        Була вона,
igual que la flor                  Ненача квітка
prendida en mi corazón.    Пустила корінь у моєму серці.
¡Oh, cuánto lloré               О, скільки плакав я
porque me dejó!               коли залишила мене!
Como el clavel del aire,    Немов повітряна гвоздика,
así era ella,                       Була вона,
igual que la flor.                Як квітка.

En esta región,                  У цих місцях,
igual que un ombú             Я, як омбу,
solito y sin flor,                  Самотній і безцвітний,
así era yo;                        Таким був я;
y presa del dolor              І під вагою болю
los años viví,                    Років прожитих,
igual que un ombú            Немов омбу
en esta región.                  В місцях цих.

Y mi ramazón                  І крона моя
secándose iba,                 Висихала уже,
cuando ella una tarde       Як одного дня
mi sombra buscó.             Вона знайшла мою тінь.
Un ave cantó                   Птахи заспівали
en mi ramazón,                У кроні моїй,
y el árbol sin flores          І дуб безцвітний
tuvo su flor.                     Свою квітку знайшов.

Mas un feliz viajero         Мандрівник щасливіший
—viajero maldito—        - подорожній проклятий -
el pago cruzó;                мій шлях перейшов;
en brazos de él se me fue    то в обійми його вона пішла
y yo me quedé                    від мене й я лишився
de nuevo sin flor.                без квітки знову.
El que cruzó fue el viento,  То вітер був,
el viento pampero              Вітер із пампи
que se la llevó.                   Він забрав її в мене.

дерево омбу, символ Аргентини і Уругваю

 

TangoCult Юлія 

 За матеріалами:

http://www.agenciaelvigia.com.ar/claveldelaire.htm

http://www.ellitoral.com/index.php/diarios/2009/03/15/metropolitanas/AREA-05.html

http://www.todotango.com/Spanish/las_obras/Tema.aspx?id=xv0S7X9tz8s=

http://www.plantasaereas.cl/clavel_del_aire.html

http://es.wikipedia.org/wiki/Tillandsia

Герань, балкон і сонце

Герань -  мабуть найпопулярніша міська квітка. Її червоні і рожеві суцвіття прикрашають балкони і тераси у по всьому світі. Герань на балконах в Сан Тельмо стала натхненням танго “Malvon”.

 Вперше його записано в 1943 році, слова Франціско Гарсії Хіменеса, музика Оскара Арони.

 Найпопулярніша версія - оркестру Рікардо Тантурі з Енріке Кампосом.

Malvón, balcón y sol,      Герань, балкон і сонце,
en su acuarela                 Аквареллю
la callejuela                     малює вуличка
de San Telmo pinta...      Сан Тельмо...
El marco anima               І оживає спогад
con la niña bella              Про красунь
y el suave clima               І теплий клімат
de la evocación.
La flor ya rara es.           Цe дивна квітка.
La reja no es de hoy.      Хвіртка з іншого часу.
Los muros dejan ver      Із мурів видно
el cielo, el sol....             Небо й сонце...
¡Malvón! Mi corazón     Герань! Моє серце
ya me abandona;           тріпоче;
y es tu aroma                 й цей запах твій
que se asoma                 з'являючись
quien retoma                  для мене оживляє
la ilusión.                        ілюзію.

Barrio mío, calles mías,              Мій барріо, вулиці мої,
vengo de otras con hastío.         Приїшов я з інших в журбі.
Rosas de melancolía                  Троянди меланхолії
me añoraban alegrías                 Мені нагадують тужливо
de malvón...                               герань...
Altas casas me apresaban,         В домах високих як в тюрмі
y por éstas suspiraba:                 про них я мріяв:
sombras de zaguán,                    прохолодь передпокою,
patios con parral                        двори із виноградом
y ancha bendición de sol.           і тепле сонячне благословення.

Calles mías, barrio mío...           Мій барріо, вулиці мої
¡tu hijo pródigo soy yo!             Я блудний син ваш!
Malvón, balcón y sol,                Герань, балкон і сонце,
sobre el olvido                           із забуття
se han encendido                       потрохи проступають
como nuevas luces...                  як промінь світла...
La carga de años                       Років тягар
se aligera y huye.                       Враз легшає і тане
Los desengaños                         І зради всі
un mal sueño son.                      Лиш сном страшним здаються.
La flor, es su querer.                  Ця квітка, ця любов її.
La reja, una canción.                 І хвіртка, спів.
Los muros, mi niñez                   І мури і моє дитинство
de cielo y sol...                          Із небом й сонцем...
¡Malvón! Humilde flor               Герань! Простенька квітка
que se arrincona;                       цвіт в кутку;
y en su aroma                            а аромат її
que se asoma                            з'являючись
me retoma                                оживляє
el corazón.                                моє серце.