“Forever Tango” - одне із найдовговічніших (як чути з
назви) танго шоу: воно не сходить зі сцени вже 20 років за які його побачили
близько 7 мільйонів (!) глядачів практично у всіх країнах світу. Шоу декілька
раз номінували на нагороди «Tоні» та «Драма Деск». І протягом усіх цих років «Танго
назавжди» наполегливо формує за аргентинським танго міжнародний стереотип
перебільшеної чуттєвості, безвихідної фатальності, та безрадісної еротики.
 |
| Плакат першої постановки "Танго назавжди" |
Кістяк постановки – історія танго в Буенос-Айресі: сцени
борделю, повії і гангстери-малевос, чоловіча дуель-змагання, жартівлива мілонга
і т.д., що мандрують із шоу в шоу.
 |
| Луїс Браво |
Режисер-постановник «Танго назавжди», Луїс Браво (американський
аргентинець) був віолончелістом у оркестрі шоу «Tango Argentino», після чого загорівся ідеєю поставити власне шоу. Свою
ідею він втілив і продовжує вести цей проект, паралельно граючи на віолончелі в
його оркестрі. У кожному інтерв’ю Браво твердить про «вдячність емігрантам, які
створили цей прекрасний танець».
 |
| Карлос Гавіто і Марсела Дюран у "Танго назавжди" |
У вересні 1994-го, шоу стартувало у Сан Франціско, звідки переїхало на
Бродвей до Нью-Йорка у 1997-му, куди воно повертається на кілька місяців
кожного року із оновленим складом танцівників і музикантів.
промо відеоролик "Forever Tango"
В «оригінальному складі» бродвейського варіанту шоу танцювала пара Карлос
Гавіто-Марсела Дюран, яка була «родзинкою» вистави. В тій співпраці витворився оригінальний
стиль, який пізніше наслідували, любили або ненавиділи - Гавіто і Дюран вивели близкі обійми
соціального танго на велику сцену.
Красива «фактурна» Дюран і харизматичний
Гавіто (який заради «Танго назавжди» переїхав з Великобританії до Сполучених Штатів) були
символом шоу аж до смерті Гавіто у 2005-му.
 |
| Марсела Дюран і Хорхе Торрес на плакаті постановки. Гавіто уже покійний |
Свого часу у цьому шоу танцювали
Хорхе Торрес і Маріелла Фанганільйо, Габрієль Міссе і Наталія Хіллс, Дієго
ДіФалько і Кароліна Зокальскі, багато, багато справжніх майстрів і багато
майстрів, імовірно, ще буде у ньому танцювати, адже кастинги у Буенос-Айресі
проводяться щороку.
 |
| Оголошення про кастинг танцівників до "Танго назавжди", квітень 2014 |
Майстерність – це те, що танцівники приносять в шоу, а інша річ що з нею
потім відбувається. Аластайр Маколей (Alastair Macauley), контроверзійний нью-йоркський танцювальний
критик, а також ВЕЛИКИЙ фан танго, розпочав свою рецензію на останню постановку
цього шоу (липень 2013) так: «я люблю тебе і тебе ненавиджу», «нічого немає
більш в житті – лиш ти і танго», «прийди, танцюй зі мною останнє танго перед
тим як ми один одного повбиваємо».
Повеселили Маколея й надмірно драматичні костюми танцівниць, панчохи-сітки, «вбивчий»
темний макіяж, набріолінені зачіски чоловіків і перебільшена акробатичність
стилю (особливо коли один танцівник на великій швидкості крутив над головою
свою партнерку, чиї широко розкинуті руки і ноги нагадали Маколей лопаті
невеликого гелікоптера. Цей момент, до речі, увійшов до промо-відео розміщеного вище у цьому пості, можна і собі помилуватись).
Маємо тут історію взаємодії танго як традиційного мистецтва і комерційної культури для розваги. Остання «форматує» кожне мистецтво так, щоб воно
приносило найбільші прибутки, що й сталося з танго шоу – виникло "танго для туристів".
Найбільші прибутки приносить видовищна акробатика і сексуальність, від цього
нікуди діватися, тому від танцю залишається тільки високе закидання жіночих
ніг або жінок разом із ногами.
В кінці рецензії Аластайр Маколей пише – «справжніми на сцені виглядали тільки
музиканти». Танго перетворилося на бездушну формулу.
TangoCult Юлія
Джерела:
