Блог о танго и культуре

Блог о танго и культуре

середа, 3 квітня 2013 р.

"Tango Argentino". Новий поворот


Про «Tango Argentino» рідко пишуть і рідко згадують в розмовах "на мілонзі". 

Це з одного боку дивно, бо саме театр відіграв дуже важливу роль у популяризації танго - інтерес, що спалахнув в Європі і Північній Америці після гастролей постановки Клаудіо Сеговії в 1980-х фактично є причиною того, що, наприклад, у мене і всього «мого покоління» тангоманів зараз є можливість вчитися і танцювати. 

А з іншого боку нічого дивного. Адже сучасні «довколатангівські» кола продукують таку величезну кількість текстів про все так чи інакше з ним повязане, що в них легко загубитися. Мені б хотілося щоб у цьому всьому ми не втрачали орієнтир на справжню якість і не втрачали поваги до людей, чиїм життям було танго і чиїми фігурами і ідеями ми зараз так чи інакше користуємося.

На запитання «Тангаути» чим було шоу «Tango Argentino» в історії танго, Мілена Плебс якось відповіла, що це був вихід на глобальний рівень, завдяки чому тепер навіть в найменшому місті світу існує школа танго. Попереднім світовим успіхом танго були гастролі Карлоса Ґарделя в Парижі в 1928-му. Після його смерті настала довга пауза.  

За словами режисера вистави, Клаудіо Сеговії, це був потужний поштовх розвитку танго, що на той час було мало популярне і в самій Аргентині. Після успіху шоу «віджили» мілонги, туди стали приходити молоді люди, а величезний потік іноземців, чиїм інтересом стали не так красоти Ігуасу як душні кімнатки шкіл танго в Буенос Айресі, почав приносити фінансові дивіденди вчителям і професійним танцівникам.  Tango Argentino змінило хід історії танго.

Ектор Оресоллі (продюсер) і Клаудіо Сеговія (режисер-постановник "TangoArgentino")

  У 1983 відбулася прем'єра шоу у Театрі Шатле в Парижі, в 1986-му – у театрі Марка Хеллінгера в Нью Йорку. 

Театр Марка Хеллінгера на 51й вулиці, Манхеттен, Нью Йорк
Середнім віком учасників шоу було за пятдесят. Багато хто мав зайву вагу. Для Бродвея успіх такої вистави був немислимим.  І тим не менше воно стало найуспішнішим шоу року – квитки було продано на тижні наперед, публіка стояла в проходах. На виставу приходили такі світові зірки танцю як Марта Грем, Міхаіл Баришніков і Рудольф Нурєєв, Жером Роббінс, Агнес де Мілле, а також Жаклін Кеннеді, Френк Сінатра, Лайза Мінеллі, Ентоні Квін, Роберт Дюваль і багато інших. Ну, і звичайно, критики з Нью Йорк Таймс на чолі з грізною Арлене Кроче. Вони співали постановці дифірамби. Аура тангоманії поширилась містом – глядачі приходили на шоу у смокінгах, з напомаженими зачісками і чорних вечірніх сукнях. Аж у 1992-му виставу поставили у Буенос-Айресі.

Афіша Нью Йоркської постановки
Ідеєю Сеговії був танго-мюзікл: живий оркестр, співаки, танцівники і набір різних костюмів, що мали представляти різні епохи танго.

До першого (оригінального) складу входили: Хуан Карлос Копес і Марія Ньєвес, Неліда (Родрігес) і Нельсон (Авіла), Віруласо і Ельвіра, Майорал і Ельза Марія, Марія і Карлос Ріварола, Моніка і Лусіано (Фріас), Ґлорія і Едуардо (Дінсель), Сесілія Нарова і Хорхе Лус танцювали сольні номери. Всі вони були практично єдиними "професіоналами" танго на той час і стали величезними зірками потім. Постановкою хореографії займався сам Клаудіо Сеговія у партнерстві з Карлосом Копесом.

Музичними режисерами були Орасіо Сальган, Хосе Лібертелла і Луїс Стасо, оркестрСекстето Майор, співаки – Роберто Гоженече, Рауль Лаві, Ельба Берон, Ховіта Луна і Марія Ґранья. 
В наступні роки в складі танцювали Роберто Еррера і Ваніна Білоус, Карлос Копелло і Алісія Монті, Освальдо Сотто і Лорена Ермосіда, Жуніор Сервіжа і Ґіжерміна Кірога, Жізель Анн, Пабло Верон і багато інших яскравих (найяскравіших) професіоналів.

Шоу стало «архетиповим». Воно складалося з понад 12 номерів і включало, мабуть, усі теми, які потім копіювали в інших танго шоу: танець двох жінок, чоловіча дуель на ножах, «вкрадена дівчина», закохана пара, сцена в публічному домі, танго пародія і інші.

  
Незважаючи на театральний формат, Сеговії вдалося зберегти основне – настрій, автентичність, звязок з коренями танго. У постановці не було перебільшень, якихось дешевих ефектів. Думаю, публіка це відчувала і саме на це відгукувалась. В ютюбі можна знайти лише 6 коротких кліпів з різних показів "Tango Argentino" в Сполучених Штатах та Німеччині користувача tangoshowroom, за що я йому (чи їй) дуже вдячна. За повною версією довелося йти в архів Центру Лінкольна в Нью Йорку. Але навіть відеозапис вистави пробирає. Розумієш, що актори відчувають танго дуже глибоко і це - танець на межі можливостей - технічних і емоційних.


За словами Клаудіо Сеговії, після успіху шоу зявилася не «нова мода», а прокинулося почуття, властиве всім культурам, любов, пристрасть до танго. «Багато людей почали вчитися танцювати і багатьом цей танець допоміг знайти себе, парам допоміг знайти один одного знову» – каже режисер.

TangoCult Юлія
За матеріалами



 

Немає коментарів:

Дописати коментар