Про «Tango Argentino» рідко пишуть і рідко згадують в розмовах "на мілонзі".
Це з одного боку дивно, бо саме театр
відіграв дуже важливу роль у популяризації танго - інтерес, що спалахнув в
Європі і Північній Америці після гастролей постановки Клаудіо Сеговії в 1980-х фактично є причиною того, що, наприклад, у мене і
всього «мого покоління» тангоманів зараз є можливість вчитися і танцювати.
А з
іншого боку нічого дивного. Адже сучасні «довколатангівські» кола продукують таку величезну
кількість текстів про все так чи інакше з ним пов’язане, що в них легко загубитися. Мені б хотілося щоб у цьому всьому ми не
втрачали орієнтир на справжню якість і не втрачали поваги до людей, чиїм життям
було танго і чиїми фігурами і ідеями ми зараз так чи інакше користуємося.
На запитання «Тангаути»
чим було шоу «Tango Argentino» в історії танго, Мілена Плебс якось відповіла,
що це був вихід на глобальний рівень, завдяки чому тепер навіть в
найменшому місті світу існує школа танго. Попереднім світовим успіхом танго
були гастролі Карлоса Ґарделя в Парижі в 1928-му. Після його смерті настала довга пауза.
За словами режисера
вистави, Клаудіо Сеговії, це був потужний поштовх розвитку танго, що на той час
було мало популярне і в самій Аргентині. Після успіху шоу «віджили» мілонги,
туди стали приходити молоді люди, а величезний потік іноземців, чиїм інтересом стали не так красоти Ігуасу як душні кімнатки шкіл танго в Буенос Айресі, почав
приносити фінансові дивіденди вчителям і професійним танцівникам. “Tango Argentino” змінило хід історії танго.
 |
| Ектор Оресоллі (продюсер) і Клаудіо Сеговія (режисер-постановник "TangoArgentino") |
У 1983 відбулася
прем'єра шоу у Театрі Шатле в Парижі, в 1986-му – у театрі Марка Хеллінгера в
Нью Йорку.
 |
| Театр Марка Хеллінгера на 51й вулиці, Манхеттен, Нью Йорк |
Середнім віком учасників шоу було за п’ятдесят. Багато хто мав зайву вагу. Для Бродвея
успіх такої вистави був немислимим. І
тим не менше воно стало найуспішнішим шоу року – квитки було продано на тижні
наперед, публіка стояла в проходах. На виставу приходили такі світові зірки
танцю як Марта Грем, Міхаіл Баришніков і Рудольф Нурєєв, Жером Роббінс, Агнес
де Мілле, а також Жаклін Кеннеді, Френк Сінатра, Лайза Мінеллі, Ентоні Квін,
Роберт Дюваль і багато інших. Ну, і звичайно, критики з Нью Йорк Таймс на чолі
з грізною Арлене Кроче. Вони співали постановці дифірамби. Аура тангоманії
поширилась містом – глядачі приходили на шоу у смокінгах, з напомаженими
зачісками і чорних вечірніх сукнях. Аж у 1992-му виставу поставили у
Буенос-Айресі.
 |
| Афіша Нью Йоркської постановки |
До першого
(оригінального) складу входили: Хуан Карлос Копес і Марія Ньєвес, Неліда
(Родрігес) і Нельсон (Авіла), Віруласо і Ельвіра, Майорал і Ельза Марія, Марія
і Карлос Ріварола, Моніка і Лусіано (Фріас), Ґлорія і Едуардо (Дінсель),
Сесілія Нарова і Хорхе Лус танцювали сольні номери. Всі вони були практично єдиними "професіоналами" танго на той час і стали величезними зірками потім. Постановкою хореографії займався сам Клаудіо
Сеговія у партнерстві з Карлосом Копесом.
Музичними
режисерами були Орасіо Сальган, Хосе Лібертелла і Луїс Стасо, оркестр –
Секстето Майор, співаки – Роберто Гоженече, Рауль Лаві, Ельба Берон, Ховіта
Луна і Марія Ґранья.
В наступні роки в
складі танцювали Роберто Еррера і Ваніна Білоус, Карлос Копелло і Алісія
Монті, Освальдо Сотто і Лорена Ермосіда, Жуніор Сервіжа і Ґіжерміна Кірога,
Жізель Анн, Пабло Верон і багато інших яскравих (найяскравіших) професіоналів.
Шоу стало «архетиповим».
Воно складалося з понад 12 номерів і включало, мабуть, усі теми, які потім
копіювали в інших танго шоу: танець двох жінок, чоловіча дуель на ножах, «вкрадена
дівчина», закохана пара, сцена в публічному домі, танго пародія і інші.
Незважаючи на
театральний формат, Сеговії вдалося зберегти основне – настрій, автентичність,
зв’язок з коренями танго. У постановці не було
перебільшень, якихось дешевих ефектів. Думаю, публіка це відчувала і саме на це
відгукувалась. В ютюбі можна знайти лише 6 коротких кліпів з різних показів "Tango Argentino" в Сполучених Штатах та Німеччині користувача tangoshowroom, за що я йому (чи їй) дуже вдячна. За повною версією довелося йти в архів Центру Лінкольна в Нью Йорку. Але навіть відеозапис вистави пробирає. Розумієш, що актори відчувають танго дуже глибоко і це - танець на межі можливостей - технічних і емоційних.
За словами Клаудіо Сеговії, після успіху шоу з’явилася не «нова мода», а прокинулося почуття, властиве всім культурам, любов, пристрасть до танго. «Багато людей почали вчитися танцювати і багатьом цей танець допоміг знайти себе, парам допоміг знайти один одного знову» – каже режисер.
TangoCult Юлія
За матеріалами
Немає коментарів:
Дописати коментар