TangoCult: листопада 2013

четвер, 21 листопада 2013 р.

Пабло Корраль Веґа: танго і National Geographic

Танго часто фоторгафують, в ньому є щось дуже фотографічне - лінії плечей і ніг танцюристів, емоції, що освітлюють вирази облич, небуденний одяг, безліч речей притягують об'єктиви камер до танго і його культури. Багато знімків потім залишаються у блогах фотографів або у соціальних мережах, але деякі серії мають іншу долю.

Пабло Корраль Веґа (Pablo Corral Vega) – еквадоріанський фотограф, журналіст, художник і юрист. Його роботи публікувалися у журналах National Geographic, National Geographic Traveler, Smithsonian, New York Times Sunday Magazine, Audubon та інших. Живе і працює в Кіто, Еквадор.

Пабло Корраль Веґа

Серія робіт про танго, яку Веґа зробив у Буенос-Айресі в 2005-му була опублікована National Geographic і стала дуже відомою.

Номер "National Geographic" з роботою Веґа на обкладинці

Фотографові вдалося зловити невидимі нерви, на яких функціонує ця субкультура – жести, вирази обличчя, буденні ситуації. Корраль Вега не женеться за красою ліній і гламуром, але немає тут й викривальної риторики. Зате тут є багато співчуття.

Жіноча сторона на мілонзі "Lo de Celia", Буенос-Айрес

На його знімках звичайні люди різного віку і розміру, прості люди, танцівники, прибиральники, музиканти, пересічні відвідувачі мілонг.

Пабло Корраль Веґа: «Коли я потрапив до Буенос-Айреса, то подумав що танго мертве: такими фальшивими мені видалися шоу, такою перебільшеною чуттєвість, а жести – повністю позбавленими поезії.

Довго йшов дощ. А потім танго заскочило мене зненацька. Я зустрів Тіто, вуличного поета, продавця вина і черевиків, божевільного, який танцював танго кожної ночі свого життя. Він провів мене через ніч у Буенос-Айресі.

Майстер кабесео. 53-річній Хосе Альберто Нассель запрошує даму танцювати

Я зрозумів, що танго живе прихованим життям, у приватних місцях, про які не дізнаються туристи. Це світ зі своїми власними правилами. На мілонгах танцюють сутенери і домогосподарки, коханці і парочки дідусів з бабусями, маргінали і розлучені жінки, сильні світу цього і пани Ніхто, молоді й ті, хто боїться постаріти.

Всі разом, граючи непоєднувані ролі, актори у чарівній комедії, яка переграється заново кожної ночі. Усі сміються і прикидаються що ніколи не помруть. Але коли виходять танцювати, роблять це у тиші і з такою відданістю, ніби в цих обіймах розігрується їх доля»

Карлос Ґавіто і Маріана Драґоне. Клуб "Gricel"

Колись я натрапила на це фото (зверху). Не мала тоді уявлення хто такий Карлос Ґавіто, але мене дуже вразила краса цієї пари і простий жест жінки – повна довіра. І чоловіка – спокій і повна надійність. Там не було «танго» - не було піднятих жіночих ніг ні заломаної спини, ні навіть обіймів взагалі! Але було відчуття, яке пізніше хотілося шукати. Пізніше, набагато пізніше виявилося, що його автор - Пабло Корраль Веґа, який багато фотографував Ґавіто.

Корраль Веґа автор п’яти книг фотографій – «Tierra desnuda» («Оголена земля»), «Paisajes del silencio» («Краєвиди тиші»), «Ecuador, de la magia al espanto» («Еквадор, магія страху»), «Veinte y Cinco» («Двадцять п’ять») і «Andes» («Анди»). Остання надихнула письменника Маріо Варгаса Льйосу на написання двадцяти коротких оповідань.

Факундо Гажо і Маґі Вальдес. Мілонга "Ніньйо б'єн"

Він також учасник жюрі конкурсів Pictures of the Year International та World Press Photo, засновник nuestramirada.org, найбільшого порталу латиноамериканських фотографів та співзасновником конкурсу POYi Latam.

Вуличні музиканти у Сан-Тельмо


Вуличні виступи танцівників

документальний короткометражний фільм Веґи "Buenos Aires Tango", 2007

TangoCultЮлія

Джерела

http://pablocorralvega.com

http://portfoliography.com/2012/02/tango-by-pablo-corral-vega/

http://ngm.nationalgeographic.com/ngm/0312/feature2/zoom1.html

пʼятницю, 15 листопада 2013 р.

Тангеро по духу: Хесус Веласкес

Це ім’я не миготить на плакатах танго фестивалів старого континенту, ні навіть на афішах вистав. З ним мало інтерв’ю в інтернеті, але на 2007 рік сумарна кількість переглядів його відео на YouTube переважувала кількість переглядів відео великих зірок, хоча самих відео було всього 3. В одному з оглядів його навіть назвали «загадковим і скритним танцівником». Хесус Веласкес завжди тримається в тіні, не має артистичної пари і є одним зі «справжніх мілонгеро» на сцені.

Хесус Веласкес

Він танцював у найвідоміших і найзнаковіших компаніях і виставах – «Tangokinesis» Ани Марії Стекельман, «Forever Tango» Луїса Браво, «Tango Pasion» Освальдо Сілієнто (із Sexteto Mayor), «Tango x2» Мігеля Анхеля Зотто і навіть поставив власну виставу як хореограф – «Сostumbres de mi tierra» («Звичаї моєї землі») із La Compania Argentina Tango Folk.

Хесус Веласкес також працює як викладач, його учні Гвідо Паласіос і Флоренсія Заррате –Кастіжа стали чемпіонами у категорії «сценічне танго» у 2013-му.

Я також належу до фанатів «Mala Junta» і «Café Dominguez» пари Веласкес-Поберах, двох відео які піднімають мені настрій і завжди додають натхнення йти і працювати над технікою, слухати музику, дивитися хороші танці і взагалі постійно нагадують що танго може бути таким.

Мої знайомі, які бачили Веласкеса «в дії» стверджували, що рухається він так, що скопіювати його рухи неможливо - це супер якісна традиційна техніка.

Гіжермо Чулак з «El Tangauta» написав, що є танцівники, які так глибоко ідентифікуються з танцем, що їх рухи стають самим танго, а не просто фігурами. Те що робить Веласкес, виражає глибоке переживання внутрішнього світу, а не поширені асоціації «світу танго». А в інтерв’ю він сам каже: «Щоб добре танцювати треба відчувати дух танго».

Веласкес народився в місті Сантьяго-дель-Естеро. Він не виріс слухаючи танго - був танцівником фольклору. Його першим вчителем був Карлос Сааведра, а потім він об’їхав світ з Національним фольклорним балетом (Ballet Folclórico Nacional) під керівництвом Сантьяго Айяли і Норми Віоли. Саме в цій компанії Веласкес почав вчитися танго - це було частиною тренувань. Викладачем там був КарлосРіварола.

Карлос і Марія Ріварола

Хесус Веласкес: «Я вивчав танго, щоб використовувати його у своїй роботі. Насамперед мене зачепили обійми.. Почав, щоб подивитися як піде і не зміг зупинитися. Це чиста емоція, чисте почуття... так мені здається»

Що ти думаєш про танго сьогодні?

Сьогодні танго дуже поспішне. Більшість пар танцюють однаково. Думаю вони плутають потребу робити багато рухів з потребою слухати музику. Дуже мало людей присвячують себе викладанню танго. Я завжди казав – для того щоб збудувати великий будинок потрібен хороший фундамент.

Чого ти очікуєш від партнерки?

Хороших обіймів, щоб рухи були розслаблені і не було роботичного танцювання.

Що ти думаєш про сучасні мілонги?

Мілонги змінилися, бо змінилося життя. У 1980-ті, коли я ходив у Аркаренсе у Віжа Уркіза, треба було елегантно одягатися. Недавно я згадував про це зі своїми друзями Луїсом Тарантіно і Хуліо Бальмаседою і ми всі сказали «як добре було б мати зараз таку мілонгу!»... Тепер часи інші, інші правила, дівчата запрошують тебе танцювати. Насправді гарні місця щоб потанцювати були і є. Там себе інакше почуваєш, вчишся як себе поводити, і ,спостерігаючи також вчишся.

Ти часто буваєш за кордоном. Як танцюють танго поза Аргентиною?

Нещодавно я повернувся з Туреччини. Мені подобається як там танцюють, дуже поважають музику. У кількох місцях танцюють справжнє аргентинське танго, як тут. Є країни де змішують традиційне танго з танго нуево. На мою думку це не є аргентинське танго.

Твоя порада для хорошої танди?

Елегантність. Мало рухів, але зроблених якісно. Бути музикальним і мати позицію. Бо естетика – в танго – це основне.

TangoCult Юлія

Джерела

http://www.2xtango.com/tango-retrato-jesus-velazquez/

http://www.bailemostango.com/maestros_jesus.htm

http://www.eltangauta.com/nota.asp?id=1736&idedicion=0#nota-mas

середу, 13 листопада 2013 р.

Від революційного плакату до "Tango Pasion". Художник Рікардо Карпані

Рікардо Карпані (Ricardo Carpani), 1933 - 1997 – один з найвідоміших Аргентинських художників.

Він обрав фах не зразу – кілька років провів на факультеті права, а після смерті батька, в 1951-му, поїхав до Європи. У Парижі кілька років прожив на аби-яких роботах, поки не почав працювати натурником, після чого вирішив спробувати стати живописцем. Повернувшись в Буенос-Айрес поступив у майстерню Еміліо Петторуті і надалі ніколи не покидав фаху художника.

Рікардо Карпані

Карпані вірив у політичну силу мистецтва, його роботи – в основному фрески і плакати, зображають робітників з величезними руками і втомленими вольовими обличчями. Він також намагався знайти національну форму мистецтва, властиву Латинській Америці та став ілюстратором аргентинського «народного епосу» - «Мартін Ф’єрро» Хосе Ернандеса.

В часі «брудної війни» (1976 – 1983) Карпані був змушений виїхати до Іспанії, де вперше став малювати танго і сцени з портеньївського життя – кафе, бари і мілонги.

Cafetin de Buenos Aires, 1986

«Я почав малювати танго щоб не втратити зв’язок зі своїм дитинством, зі своєю ідентичністю» - каже художник в одному з інтерв’ю, - «Коли повернувся то був дуже розчарований – зникла солідарність, залишився тільки егоїзм. І танго.. його тепер танцюють ніби це щось екзотичне.. Танго має правила .. а тепер танцюють лише фігури.. Танго – це стиль мислення».

Танго-сюжети Рікардо Карпані у 1993-му надихнули режисера Освальдо Сілієнто (Osvaldo Ciliento) на створення шоу «Tango Pasion», яке й досі успішно гастролює театрами Європи і Північної Америки. Він використовує їх фрагменти у декораціях сцени.

На стиль Карпані, безперечно, мав вплив Хосе Рівера: площинні, геометризовані міцні (навіть масивні) фігури, ніби сплавлені з окремих форм і об’ємів; динамічні композиції, де багато руху, пориву, жесту.

Танго Карпані далеко не романтичне й ідеалізоване, а навіть часами гротескне. Його танцівники мають кремезні плечі, біцепси і величезні вузлуваті долоні, танцівниці – перебільшені і часто оголені жіночі форми. Це ті самі персонажі революційних плакатів, але уже в обіймах танго.