TangoCult: Танго – тільки для дорослих?

Культура танго рідко згадує про дітей. Хіба що в ностальгійному ключі можуть траплятися згадки про далеке дитинство десь подалі від великого міста. Культура мілонги теж не для дітей - навіть якщо вони там і опиняються (разом з батьками, дядьками, тітками і кузенами), то в танці швидко вчаться бути дорослими чоловіками і жінками.

Ґрасієла Пеше

«Чому ти не любиш танго?» – якось спитала співачка Ґрасієла Пеше (Graciela Pesce) свого восьмирічного сина Пабло, - «Бо я не розумію про що вони!» – відповів їй хлопчик. «Я напишу для нього зрозуміле танго!» - вирішила вона і так почала свій проект «Танго для дітей».

В 1998 році вийшов перший диск цього проекту «Tango para chicos vol.1» до якого ввійшло 12 танго і мілонг, тексти яких були написані для дітей, їм близькою мовою і про реалії їх життя.

Вихователька дитячого садка, професійний педагог, мама, Пеше добре знає світ дитинства і дуже чутливо ставиться до дитячих потреб. В цих танго йдеться про те, як страшно спати в темряві, як жаль, що не можна мати усі карамельки з кіоску, як хочеться сидіти біля вікна, коли їдеш в автобусі, а також про те як у нашому саду завелись динозаври і як не хочеться йти на день народження де нікого не знаєш.

перше танго відео для дітей ("Dinotango", 2009)

Після першого альбому, світ побачили ще 3: «Tango para chicos vol.2» (2004), «Tango para chicos en los jardines» (2007), «Tango para chicos y sus hermanos» (2010) а також дві дитячі книжки.

Проект одразу мав неабиякий успіх, на нього посипалися різноманітні премії і відзнаки, а третій альбом уже вийшов під егідою Національної Академії Танго Аргентини. В роботі над альбомами брали участь співачка танго Хулія Зенко, композитор і диригент Леопольдо Федеріко, поет Орасіо Феррер та інші.

Пеше зайняла вільну нішу, включила ще одну категорію слухачів до світу танго.

Пеше: "...(аргентинське) танго говорить про почуття і цінності, які, на мою думку, дуже характерні для нашого часу. Сьогодні танго включає, а не дискримінує, дозволяє існувати різноманітності митців, поетів, піснярів, творчих проектів, молодих і зухвалих музикантів. Танго – це свідок.

Мені важливо щоб діти знайшли свій зв’язок з танго до того як почнуть споживати те, що пропонує ринок."

Поет Ектор Неґро, у статті для «TodoTango» дивується: «Хто б міг подумати на початкових стадіях розвитку цієї музики низького походження, яка була продуктом уяви і творчості забавних і хвалькуватих «крутих хлопців», що коли-небудь танго будуть писатися для дітей, що вони будуть слухати їх, співати їх, в текстах йтиметься про фрагменти їх невловимого світу? Ґрасієла Пеше використала цю можливість, що означало серйозну завдання, але вона справилася з ним успішно». Орасіо Феррер назвав Пеше «вчителькою танго в садочках», а в 2009 році проект отримав премію Академії Танго - «Золотого Ґоббі».

Пабло уже давно дорослий чоловік, Ґрасієла тепер пише танго для інших аргентинських дітей. Разом з компанією однодумців вона розробила коротеньку програму і виставу, з якою їздить про садочках та молодших класах Буенос-Айреса, Кордоби та інших міст.

На мій погляд, найбільш виграшні в цьому проекті – мілонги – їх швидкий ритм і життєрадісні мотиви більше підходять до атмосфери дитячих свят, ніж танго, хоч як би не були вони «роззброєні» нехитрими темами текстів.

Пеше переклала танго на мову, зрозумілу дітям, таким його легше освоїти і прийняти як частину свого життя, звичної для вуха популярної музичної культури і, зрештою, своєї «аргентинськості».