Крок поміж звуків. Херардо Порталеа

Херардо Порталеа (Gerardo Portalea) – із тих танцівників танго, про стилі яких ходять легенд, як то про стилі Хуана Карлоса Копеса чи Віруласо. Але він має одну перевагу – Потралеа – мілонгеро. Він був улюбленим танцівником поета Енріке Кадікамо. У його«Academia del gotan» є фрагмент: “Academia del gotan/ con Gerardo Portalea/ que en el tango se florea/ dando catedra al bailar”(Академія танго/ де Херардо Порталеа/ майстер справи/ вчить танцювати)

 Його стиль танцю величний,  неспішний  і вишукано простий. Спина Порталеа повністю випростана, права долоня дуже високо – майже на лопатці партнерки. Пара злитна, партнери танцюють як одне тіло, коли дивишся - не приділяєш більше уваги чоловікові чи жінці, це просто танго. 

В його арсеналі небагато елементів – не більше 5-6, але він фразує музику так, що здається що танець пари отримує власне звучання, стає додатковим інструментом в оркестрі. Часом він танцює фрагмент малюнка музики, але на долю пізніше, коли вухо глядача уже чує її продовження. А часом його зв’язка випереджує малюнок. Як всі чоловіки з Віжа Уркізи він ступає у простір між звуками, нотами. Магічним чином.

Коли дивишся відеозаписи танцю Порталеа, з голови не йде каденсія, клята каденсія в танго, яку так тяжко зрозуміти, а навчитися, кажуть, майже неможливо.  Каденсія як індивідуальна здатність кожного (тіла) фразувати музику (певного виду). Каденсія Порталеа - міфічна. Тим не менше, він робить кроки і в сильну долю (моє обмежене європейське розуміння музичності руху), але не завжди. Так само не завжди – в слабку. Деколи в сильну долю крок робить його партнерка. Деякі фрази завершує партнерка, деякі завершує він. 

Порталеа багато використовував елемент гойдалка (vaiven) – крок вперед (або вбік) і швидке повернення назад. Цей простий елемент допомагав гармонійно інтерпретувати музику Ді Сарлі.

«Я завжди старався бути трохи елегантним» - каже Порталеа в інтерв»ю у фільмі «Танго, наш танець» (“Tango, baile nuestra”). Його улюбленими оркестрами були Д’Агостіно (з Варгасом), Фреседо та Карлоса Ді Сарлі.

 Коли Порталеа було 16, він вирішив танцювати танго і почав вчитися як і всі, спостерігаючи за тим, як танцюють інші і практикуючись із сусідськими хлопчаками, з друзями. Він любив ходити на milongas de barrio – Sin Rumbo, Amanecer, Sunderland. На milongas del centro грали відомі оркестри, вишукана публіка, і жінки на кожен смак, але на менших мілонгах атмосфера була більш розслаблена. Тут танцювали як на весіллі. Часом – зі своєю тіткою чи кузиною, або подругою старшої сестри. Так він вчився танцювати. Ніколи не ходив до «академій танцю», де за гроші можна було потанцювати зі справжніми мілонгітами. Порталеа швидко став відомим серед  знавців танго і тих хто мав до нього смак. Згодом він організовував мілонги у Сін Румбо, де танцювали під записи, бо запросити оркестр було надто дорого.

У 1952-му Порталеа зайняв третє місце на конкурсі танго який проводило Радіо Сплендід. Перше зайняв Віруласо а друге – Копес. В 1963-му він перестав танцювати, а в 1978-му почав знову. Він думав, що зможе жити не танцюючи, але не зміг. На відміну від Віруласо і Копеса, Порталеа не заробляв грошей своїм мистецтвом. Спочатку він працював на склозаводі, а пізніше – на цвинтарі Чакаріта, і танцював тільки на недільних мілонгах і зі своєю дружиною Мартою. Пишуть, що за одну мілонгу Порталеа проходив відстань більшу ніж за цілий попередній тиждень. 

 "Я ніколи не давав уроків. Це значило б видати все що я думаю про танець. Поради – для тих, зто хоче слухати. Наприклад цей хлопчина, Сотто із «Танго х2». Як добре танцює! Подумати тільки – кілька років тому він не вмів нічого. Навчився швидко і справи в нього йдуть дуже добре – він найбільший професіонал в гастролях і контрактах. Мені подобається його молодший брат. Той має трохи іншу постуру, як на мілонзі у клубі. Але обоє – чудові танцівники. Й ті американці і голандці, які приїжджають вчитися також дуже серйозні. Вони йдуть на мілонгу, платять і не скаржаться. Але я скажу одну річ. Вони ніколи не затанцюють як ми, бо ми інакше ходимо. В танго не так важливо вміти робити фігури, важлива сама хода."

"Танго – мої ліки, моя терапія. На щастя тепер мілонги є по цілому Буенос-Айресу. Танець дає мені радість, я відчуваю її цілим тілом. Коли потанцюю, йду на роботу задоволений і працюю енергійніше і уважніше. Скажу так: танго треба розуміти. Це – глибока і дуже серйозна річ. Воно вчить жити і помирати.»

(фрагменти інтерв'ю із  Серхіо Пухолем, Suplemento RADAR)

                                                                                                                  TangoCult Юлія

За матеріалами

http://recordandotangos.blogspot.com/2010/07/gerardo-portalea.html

http://nataliaygabriel.com/maestros-milongueros/itemlist/category/42-gerardo-portalea.html

http://www.milonga.co.uk/blog/?p=34

 

Мілонга як життя. Петролео і його винаходи

рус.

Петролео, Карлос Альберто Естевез, народився у 1912 році у кварталі Віжа Девото (Villa Devoto). Він  працював у банку і прожив усе життя у цьому кварталі, танцюючи у клубах, багато з яких відкриті й досі – Сандерленд, Сін Румбо, Нельсон. Його вчителем був Негро Наварро, а товаришем на практиках -Франціско Скіана (Ель Негро Лавандіна).

 Своє прізвисько "Петролео", нафта, він заробив тим, що постійно «підзаправлявся» - пив багато червоного вина. Він був одним із легендарних мілонгеро, індивідуальний стиль танцю яких вплинув на стиль танго вцілому. 

Петролео був новатором. Його приваблювала творчість, експеримент, можливості нових рухів, елементів, зв’язок. Зараз ми танцюємо багато із них навіть якщо ніколи не чули його імені. Його стиль називають мостом між старим і новим танго.

Петролео вніс кілька суттєвих змін у спосіб танцювання танго. Насамперед він «розімкнув» міцні обійми канженге, за рахунок чого фігури танцівників випрямилися, почала з’являтися вертикальна елегантна постура, яка зараз вважається невід’ємною частиною танго. Але зігнуті коліна канженге все ще зберігалися.

Петролео винайшов такі елементи як хіро вправо і вліво, додав сакади, болео, аррастре.  Стилю Петролео також характерні короткі енергійні кроки, так ніби він летить над підлогою, часом він піднімається на пальці, здається от-от підстрибне. Він один міг би «розтанцювати» цілу мілонгу – такою експресивністю володів його танець! Його стиль не виглядає рафінованим, він радше незграбний, але вражає швидкість та інтерпретація музичного малюнку.

Петролео намагався створити фігури, які б допомогли танцівникам гармонійніше інтерпретувати музику. Адже у 1940-х оркестри змінили темп із 2\4 на 4\4 (у зв’язку з нововведеннями Хуліо де Каро), а люди все ще намагалися танцювати на 2\4. 

Феноменальну роботу з аналізу танцю Петролео здійснив Рік МакГарі у книзі «Танго і хаос у Буенос-Айресі»

Петролео перестав танцювати у 80 років через хворобу колін. Він вважав це найбільшою втратою в житті, і залишався активним спостерігачем, критиком і наставником. А у 83, в 1995-му він помер. Вийшовши на пенсію Петролео продав свій будинок жив виключно мілонгою. Він казав: «Мілонгеро зв’язаний із мілонгою все життя, це як пуповина, яка пов’язує його із власним існуванням»

 

 Фрагмент інтерв’ю Петролео із Серхіо Крісколо, опубліковане в журналі LE MAG, травень 1992:

• • 
    

    Мені завжди подобалось просте танго. Я змінив танго.

    
    

    Я винайшов хіро, контрафренте, зміну постури, болеос

    
    

    Більше того, я відділив секс від танцю. Раніше чоловікам була потрібна жіноча нога а не сама танцівниця, вони ходили затискати жінок. Я ходив танцювати

    
    

    Дуже важливо знайомитися зі своєю партнеркою на репетиціях, так вчишся як з нею поводитися.

    
    

    Я познайомився зі своєю найкращою партнеркою, з якою потім жив, на мілонзі. Це було у 1930-му. Її звали Есперанса Діас. Ми багато практикували. Ми танцювали разом до 1949-му а через рік її не стало. Отакої! А іншої я не хотів.

    
    

    В «Атланті» я познайомився з Хуаном Карлосом Копесом. Йому було років зо двадцять тоді.

    
    

    Посеред нас була занадто гостра конкуренція. Ми навіть один з одним не розмовляли. Танцівник - егоїст, він думає що він найкращий. Я думав що я найкращий.

    
    

    Мені подобався один чолов’яга, на ім’я Менд’єта. Танцював феноменально! Баск Ондарре (El vasco Orradre) найкраще інтерпретував музику Д’Ар’єнцо. Хлопчина Мендес був незрівнянним у фігурах, мав дуже швидкі ноги.  Ель Качафаc (El Cachafaz) танцював добре, але найкращим не був. Віруласо (Virulazo) теж був добрий, він танцював як Тодаро – вчитель Мігеля Анхеля Сотто. Він мені подобається найбільше з-поміж молодих бо у нього дуже гарна постура.

    
    

    Я познайомився з Гарделем в «Театрі 25 травня», у Віжа Уркіза. Без сумніву він був найкращим серед співаків. Його талант був у тому, що він вмів виразити те що почував. Танцювати він не вмів. Знав кілька рухів, але був незграбний, а крім того, трохи гладкий.

    
    

    Навчитись танцювати можна. Але треба докласти багато зусиль, а також відчувати музику. Танго не приходить миттєво. Мене навчив професіонал, Наварро, він навчив мене своїх фігур, а пізніше я видумав свої власні.

    
    

    Танго  - це концентрована емоція, яка пізніше вибухає. Не можна сказати: «танго танцюється так і так». Його танцюєш як відчуваєш. Це творення.

      

    Я ніколи не їздив на гастролі бо у мене була робота, але я виступав пару тисяч разів.

    
    

    Моя мрія була танцювати краще за всіх. Я винайшов багато фігур, змінив танго, але мав би зробити більше. Мені забракло натхнення створити справжнє танго. Сьогодні я б робив усе по-іншому.

    
    

    Кожне танго триває три хвилини, я б поділив його на пролог, розвиток і епілог.

    
    

    Треба проживати свої мрії. У цьому є правда.  
    
    
    
    

    TangoCult Юлія
    За матеріалами
     
  • http://www.todotango.com/spanish/creadores/petroleo.asp
    http://www.tangoandchaos.org/chapt_3search/3petroleo.htm
    http://www.tango-l.com/archives/Tango-L/msg01480.html
    http://www.otango.ru/text/petroleo.html
    http://www.puntotango.com.ar/petroleo/