Блог о танго и культуре

Блог о танго и культуре

четвер, 28 лютого 2013 р.

Крок поміж звуків. Херардо Порталеа



Херардо Порталеа (Gerardo Portalea) – із тих танцівників танго, про стилі яких ходять легенд, як то про стилі Хуана Карлоса Копеса чи Віруласо. Але він має одну перевагу – Потралеа – мілонгеро. Він був улюбленим танцівником поета Енріке Кадікамо. У його«Academia del gotan» є фрагмент: “Academia del gotan/ con Gerardo Portalea/ que en el tango se florea/ dando catedra al bailar”(Академія танго/ де Херардо Порталеа/ майстер справи/ вчить танцювати)


 Його стиль танцю величний,  неспішний  і вишукано простий. Спина Порталеа повністю випростана, права долоня дуже високо – майже на лопатці партнерки. Пара злитна, партнери танцюють як одне тіло, коли дивишся - не приділяєш більше уваги чоловікові чи жінці, це просто танго. 
В його арсеналі небагато елементів – не більше 5-6, але він фразує музику так, що здається що танець пари отримує власне звучання, стає додатковим інструментом в оркестрі. Часом він танцює фрагмент малюнка музики, але на долю пізніше, коли вухо глядача уже чує її продовження. А часом його зв’язка випереджує малюнок. Як всі чоловіки з Віжа Уркізи він ступає у простір між звуками, нотами. Магічним чином.


Коли дивишся відеозаписи танцю Порталеа, з голови не йде каденсія, клята каденсія в танго, яку так тяжко зрозуміти, а навчитися, кажуть, майже неможливо.  Каденсія як індивідуальна здатність кожного (тіла) фразувати музику (певного виду). Каденсія Порталеа - міфічна. Тим не менше, він робить кроки і в сильну долю (моє обмежене європейське розуміння музичності руху), але не завжди. Так само не завжди – в слабку. Деколи в сильну долю крок робить його партнерка. Деякі фрази завершує партнерка, деякі завершує він. 

Порталеа багато використовував елемент гойдалка (vaiven) – крок вперед (або вбік) і швидке повернення назад. Цей простий елемент допомагав гармонійно інтерпретувати музику Ді Сарлі.

«Я завжди старався бути трохи елегантним» - каже Порталеа в інтерв»ю у фільмі «Танго, наш танець» (“Tango, baile nuestra”). Його улюбленими оркестрами були ДАгостіно (з Варгасом), Фреседо та Карлоса Ді Сарлі.

 Коли Порталеа було 16, він вирішив танцювати танго і почав вчитися як і всі, спостерігаючи за тим, як танцюють інші і практикуючись із сусідськими хлопчаками, з друзями. Він любив ходити на milongas de barrio Sin Rumbo, Amanecer, Sunderland. На milongas del centro грали відомі оркестри, вишукана публіка, і жінки на кожен смак, але на менших мілонгах атмосфера була більш розслаблена. Тут танцювали як на весіллі. Часом – зі своєю тіткою чи кузиною, або подругою старшої сестри. Так він вчився танцювати. Ніколи не ходив до «академій танцю», де за гроші можна було потанцювати зі справжніми мілонгітами. Порталеа швидко став відомим серед  знавців танго і тих хто мав до нього смак. Згодом він організовував мілонги у Сін Румбо, де танцювали під записи, бо запросити оркестр було надто дорого.

У 1952-му Порталеа зайняв третє місце на конкурсі танго який проводило Радіо Сплендід. Перше зайняв Віруласо а друге – Копес. В 1963-му він перестав танцювати, а в 1978-му почав знову. Він думав, що зможе жити не танцюючи, але не зміг. На відміну від Віруласо і Копеса, Порталеа не заробляв грошей своїм мистецтвом. Спочатку він працював на склозаводі, а пізніше – на цвинтарі Чакаріта, і танцював тільки на недільних мілонгах і зі своєю дружиною Мартою. Пишуть, що за одну мілонгу Порталеа проходив відстань більшу ніж за цілий попередній тиждень. 


 "Я ніколи не давав уроків. Це значило б видати все що я думаю про танець. Поради – для тих, зто хоче слухати. Наприклад цей хлопчина, Сотто із «Танго х2». Як добре танцює! Подумати тільки – кілька років тому він не вмів нічого. Навчився швидко і справи в нього йдуть дуже добре – він найбільший професіонал в гастролях і контрактах. Мені подобається його молодший брат. Той має трохи іншу постуру, як на мілонзі у клубі. Але обоє – чудові танцівники. Й ті американці і голандці, які приїжджають вчитися також дуже серйозні. Вони йдуть на мілонгу, платять і не скаржаться. Але я скажу одну річ. Вони ніколи не затанцюють як ми, бо ми інакше ходимо. В танго не так важливо вміти робити фігури, важлива сама хода."

"Танго – мої ліки, моя терапія. На щастя тепер мілонги є по цілому Буенос-Айресу. Танець дає мені радість, я відчуваю її цілим тілом. Коли потанцюю, йду на роботу задоволений і працюю енергійніше і уважніше. Скажу так: танго треба розуміти. Це – глибока і дуже серйозна річ. Воно вчить жити і помирати.»

(фрагменти інтерв'ю із  Серхіо Пухолем, Suplemento RADAR)





                                                                                                                  TangoCult Юлія



За матеріалами
 

Немає коментарів:

Дописати коментар