Блог о танго и культуре

Блог о танго и культуре

субота, 8 грудня 2012 р.

“Tango х2”, Танго для двоих (перевод)

«Танго для двоих» (“Tango х2”) – так называется танцевальная труппа, собранная в 1988 году Мигелем Анхелем Сотто и Миленой Плебс – танцорами и хореографами.

Ее репертуар состоит всего из четырех постановок – «Ароматы танго», «Ночь танго», «Танго Южного креста» и «Его история», но это не мешает постоянному успеху труппы в мире.
Мигель Сотто и Милена Плебс встретились в 1985-м, а с 1986-го танцевали в бродвейской постановке «Аргентинское танго» Сеговии-Оресолли.

Некоторое время они играли первые роли в своих постановках и были неимоверно харизматической парой. Для меня лично они близки к эталону стиля и элегантности, строгости - «танговости» как она есть.


Но пара распалась. Каждый из них сейчас танцует с другим партнером. Оба - фантастические танцоры, но уже невозможно не сравнивать - чего-то не хватает.


Мигель Сотто продолжает руководить «Танго х2», Милена Плебс режиссирует постановки, в которых объединяет танго с контемпом. Для своей режиссерской работы Сотто и Плебс проделали большой труд по исследованиям стилей танго со старыми танцорами и преподавателями (такими, например, как Антонио Тодаро).

Их постановки – это максимум изысканности в декорациях, музыке, хореографии, костюмах. Костюмы для них создавала целая группа художников, которые обычно работают с оперой и кино: Рената Шусхайм, Мария Хулия Бертотто и Хорхе Феррари.
Серо-серебреное платье в "Cafe Dominguez" - предмет моего восхищения на протяжении долгих лет.


В «Танго х2» танцевали просто целые созвездия виртуозов: Хесус Веласкес, Натача Поберах, Габриель Миссе, Лорена Эрмосида, Освальдо Сотто и многие другие, поскольку состав постоянно меняется. Но остается качество, эстетика и талантливая нарративность.

Источникиhttp://www.tangox2.com/
http://www.exploredance.com/article.htm?id=1741


TangoCult  Юлія
пер.Ирина

четвер, 6 грудня 2012 р.

Танго і рух: "Тангокінесіс"

«Тангокінесіс» – мабуть найвідоміша поза Аргентиною танцювальна трупа, що працює на межі танго і «високих форм» танцю – балету, танцю модерн і контемпорарі денсу.

Маючи за плечима досвід класичного балету та сценічного танго, хореограф трупи, аргентинка Ана Марія Стекельман, кілька років провела у Нью-Йорку, де вчилася у школі легендарної Марти Грем - засновниці танцю модерн. Після того було десять років експериментів, і у 1993 Стекельман заснувала «Тангокінесіс». За 20 років роботи вони поставили 12 вистав.

Ана Марія Стекельман
Окрім танго трупа працює також із фольклорними танцями (чакарера, маламбо, мамбо), але основна тема їх вистав - це все ж танго та історії розказані через нього. Як самі вони кажуть – "...нас цікавить як станцювати танго по-іншому, або як подати старе вино у нових чашах." 

Така інтерпретація дала танго дорогу як «танцю», а не «фольклорній формі»: «Тангокінесіс» - постійний учасник танцювальних фестивалів, у яких його «сусідами» є класичний балет і модерн, а не сальса і бачата. Деколи «Тангокінесіс» робить короткі постановки для гала танго мундіалю (серпень).







Усі танцівниці трупи мають класичну балетну підготовку, а майже усі танцівники - досвід танго. Це, як на мене, свідчить про складність чоловічої "партії", ведення в танго, яка потребує спеціального навчання. Але у процесі роботи танцівники доводять обидві техніки до досконалості.
Робота «Тангокінесісу» демократизує балет і «балетизує» танго: жінки не танцюють в пуантах, але, також, не босі – тангівський каблук – найчастіш вживане взуття, так само і чоловіки - у вузьких черевиках на тонкій підошві. 
Жінка у «Тангокінесісі» - дуже легка, летюча як ангел, як у балеті, і вони ніби ще підкреслюють це летючими спідницями. Практично у кожній постановці дуже багато жіночих підтримок, але напротивагу цій надмірній балетності – трапляються й підтримки чоловічі – явний вплив демократичного модерну. Танцівники також використовують падіння як драматичний засіб, це також вплив модерну, але швидше у розумінні Піни Бауш. 

«Тангокінесіс» ставить під питання сильну балетну вертикаль, вісь – танцівниці часто використовують спину щоб підкреслити експресивність жіночого тангівського кроку назад (прогинаються вперед), що у самому традиційному танго недопустимо.


Трупа працює як із класичною танго музикою, так із новим танго (П'яцолла), класичною музикою (Бетховен, Равель), звуками води та тишею.



TangoCult  Юлія

неділя, 2 грудня 2012 р.

Альфредо де Анжелис

В танго у всех известных танцоров и музыкантов были свои прозвища. Альфредо де Анжелис, пианист и композитор, известен как "El Colorado"Анжелис писал музыку, ориентированную в первую очередь на танцоров, что означает четкий ритм на первом плане. И хотя есть критики, называющие его музыкальную манеру «для дрессировки лошадей», у него очень красивая мелодическая линия. С десяти лет Альфредо играл в танго-оркестрах, но собственный появился в 1941 для выступлений на радио Эль Мундо (El Mundo).


Альфредо де Анжелис с вокалистами Хулио Мартелем и Карлосом Данте

С ним пели: Эктор Мария (Hector Maria), Фернандо Руиз (Fernando Ruiz), Оскар Ларокка (Oscar Larocca), Роберто Мансини (Roberto Mancini), а также, легендарный сладкоголосый дует Карлос Данте (Carlos Dante) и Хулио Мартель (Julio Martel), который очень популярен на сегодняшних милонгах.
Среди танго написанных Альфредо де Анжелисом  - Mi Dolor, El Tango Club, Pregonera, Mi carnito.


TangoCult Ирина