Блог о танго и культуре

Блог о танго и культуре

понеділок, 19 травня 2014 р.

Тільки танго, нічого особистого: таксі дансер як професія

Індустрія танго туризму в Буенос Айресі  - це розгалужена мережа танго шкіл, вчителів, залів, танго-хостелів, готелів, зйомних квартир і танго-агенцій, які пропонують спеціальні пакети послуг для танго-туристів з-за кордону. 


Основний контингент цих туристів - з Північної Америки і Європи, зазвичай вони можуть собі дозволити провести у Буенос-Айресі лише кілька днів. Інший сегмент складають туристи з Азійських країн, які важко радять собі з культурними відмінностями


Більшість танго-туристів – жінки середнього віку, здебільшого початківці у танго, яким нема часу освоювати усі тонкощі традиції кабесео та знайомитися з місцевими танцівниками. Але всі вони прагнуть повезти додому досвід "справжнього танго" з портеньйо на "справжній мілонзі". Як же бути? Для таких випадків є таксі дансери. 

Таксі дансери – це чоловіки (рідше – жінки і дівчата), що танцюють з клієнт(к)ами за гроші. Година послуг таксі дансера коштує 30-45 американських доларів, пакет включає як мінімум три години (похід на мілонгу = мінімум $100). 
Плакат голлівудського фільму "Таксі дансер", 1927, реж. Геррі Міллард
 Таксі дансер – не Аргентинський винахід. Ця професія заявилась у портовому Сан Франціско у розквіт свінгу, 1920-ті. Пізніше поширилася великими містами Сполучених Штатів – Чікаго, Нью Йорк. Так працювали дівчата: з сьомої вечора до опівночі, десять центів за танець. Гроші брали за кілька хвилин танцю, по аналогії послугами шоферів заняття дістало назву "таксі дансер".
 
Афіша голлівудського фільму "Десять центів за танець", 1931, реж. Ліонель Беррімор
Але чим більше ставало данс холів і чим більше людей вчилися танцювати, тим меншим ставав попит на їх послуги, тому до середини тридцятих професія зникла. А тепер зробила реванш
Буквальне розуміння що таке "Таксі Денс Холл" - зал де танцюють таксі! (1937)
Зараз в Буенос Айресі таксі дансерами працюють чоловіки у віці 30-70 років, рідше - дівчата і жінки з досвідом танцювання. В переважній більшості вони мають стабільну роботу, а танцювальні послуги розцінюють як спосіб зробити життя цікавішим та підзаробити грошей. Клієнти знаходять агенції в інтернеті чи танго-газетах. Підбір іде за кількома категоріями: зріст, рівень володіння технікою танцю та вік.

 Відома блогерка Jantango пише що пропонувала своїм знайомим 60-70-ти річним мілонгеро найнятись в одну з таксі дансерських агенцій в Буенос-Айресі (а їх існує близько десятка), щоб підзаробити. Але для них навіть уявити, що доведеться танцювати з тими, з ким вони танцювати не хочуть було жахом. І вони відмовились. Для чоловіків, які протанцювали десятки років танець – це задоволення. За яке вони ніколи не будуть брати гроші бо це втрата самоповаги. 

Та існує багато танцівників які ставляться до танго простіше. Таксі дансер – сучасна "мілонгіта навпаки". До їх послуг входить "витанцьовування" партнерок, буквально - навчання в польових умовах, компанія на мілонгах, супровід до готелю і т.д. 
За радість танцю сучасні жінки готові платити. І набагато більше ніж ті відомі "десять центів". І не тільки в Буенос Айресі: ось наприклад агенція танго таксі дансерів у Москві (http://prischepov.ru/Taxi-dancers).

Як на мене, поява таксі дансерів набагато більше каже про стан економіки ніж про культуру окремої країни. 
 
Кожен сайт агенції, кожна стаття на тему таксі дансерства наголошує на тому, що їх послуги не включають фізичної близькості. Але з їх інтерв'ю стає ясно, що багато «західних» жінок можуть «скористатися ситуацією». Молодші працівники стараються зберігати професійну дистанцію, а от старші, кажуть, часто не встоюють. 

До речі, цікавий факт: дослідники поки що не визначилися куди ж віднести роботу таксі дансера – до секс індустрії чи до сфери емоційних послуг (куди входять офіціанти, медсестри, лікарі та актори).

TangoCult Юлія
Джерела
Tronkvist M., Hardy K. Taxi dancers: Tango Labour and Commercialized intimacy in Buenos Aires/ New Sociologies of Sex Work, Ashgate Publishing Company, UK, 2010

середу, 7 травня 2014 р.

Любов на підносі. Amor en bandeja



В одному з попередніх постів я писала про книгу оповідань Раміро Гільйотті "Отрута танго" ("Veneno de tango", Gigliotti). В журналі El Tangauta я знайшла одне з оповідань, переклала і тепер пропоную вам.


Любов на підносі (Amor en bandeja)
 
«Чорт візьми, як танцює ця ґрінґа!» кинув Санабріа проходячи повз наш столик. Гірка крапля переповнила і без того повну чашу терпіння: красива, іноземка та ще й до того вміє танцювати. Навіть одна з цих характеристик викликала б антипатію двох стріляних мілонгер, тобто моєї подруги і авторки цього тексту, але всі три зразу – це було вже занадто.

Вона увійшла тихо і сіла за баром, ми з подругою все ясно бачили. Приваблива жінка, безсумнівно, загадковий тип, це правда, але до Ріти Хейворт їй було далеко. На ній була дуже елегантна плісована спідниця, з розрізом, який на комусь із нас виглядав би по-дурному, і пара божественних туфель, які – нестерпний факт – не були куплені ні в одній з довколишніх танго крамниць. Не встигла вона зняти плащ, як всім стало ясно, що вечір буде обертатися довкола неї.

Вона замовила бокал шампанського і стала апатично і мляво розглядати танцпол. Більш чи менш очевидно, чоловіків почала брати нетерплячка, з більшим чи меншим опором – жінок також. Кілька красунчиків вже було йшли запрошувати її танцювати, але в останній момент відмовлялись від свого наміру, ніби щось їх зупиняло. Ми з подругою все ясно бачили. Хвильку по тому, коли минуло вже майже півгодини від її приходу, Санабріа зробив рішучий хід і цікавість моментально заволоділа салоном. Вона танцювала сухо і незрушно, а старий, знаючи що на нього дивляться, видав весь свій найкращий репертуар. Іноземка танцювала непогано, ніди правди діти. Але до Майї Плісецької їй було далеко... Танда закінчилась, вона повернулася до бару й стала знову спостерігати, далека і примарна, навіть ніби знуджена одноматністю мілонги. Саме в той момент Санабріа й зронив свій красномовний коментар «Чорт візьми! Як танцює ця ґрінґа!» проходячи повз нас.  І в цю хвилю, коли ми з подругою вже були готові вибухнути, прийшов El Exquisito (1).

Вона потайки посміхнулася. Я це бачила. Вона посміхалася і люта ненависть, яка вже з жахливим смородом закипала в мені і в моїй подрузі, перетворювалася на безумний інстинкт убивства. Санабріа нас направду не тривожив, а El Exquisito – так. Побіжний огляд виявив, що не одні ми тут обурені: стиснуті зуби, наморщені чола і похмурі погляди були всюди. Ми з подругою мусіли контролювати одна одну щоб не виставитись дурепами. El Exquisito трохи походив навколо, даремно намагаючись не привертати уваги, і, врешті-решт, сів за баром, біля неї. Це бачили всі. Більше того – було очевидно, що це побачення. Іноземка, раптом, змінила вираз обличчя на живий і співчутливий. На його ж лиці читалась певна незручність, ми з подругою все це ясно бачили. Лиш коли зазвучав Ді Сарлі вони вийшли танцювати. Вони йшли на танцпол овиті первісною і хтивою заздрістю чоловічої фауни і гострою байдужістю жіночої аудиторії. Повітря, здавалось, застигло. Вони ніжно обнялись, коротко перехопили подих і станцювали найкрасивішу танду яку я бачила в своєму житті. Але, звичайно, до Фреда Астера і Джінджер Роджерс їм було далеко.

Коли вони поверталися до бару, офіціантка, на жаль, випустила з рук піднос: два бокали червоного вина, кава, три емпанади і склянка дієтичної коли розлилися по усій незаплямованій елегантності щасливої пари.  

Протягом вечора багато хто підходив подякувати офіціантці. Ми з подругою все ясно бачили.

Рене
(Раміро Гільйотті)
переклад TangoCult Юлія

1. El Exquisito - ісп. "вишуканий". Очевидно, негласне прізвисько найбажанішого партнера на цій мілонзі

оригінал: http://www.eltangauta.com/nota.asp?id=1501