Квітка льону

«Квітка льону», “Flor de Lino”, вальс, музика Ектор Стампоні (Hector Stamponi), текст Омеро Еспосіто (Homero Exposito), 1947

 

Deshojaba noches esperando en vano         Вона обривала пелюстки ночей чекаючи марно
que le diera un beso,                                   Мого поцілунку

pero yo soñaba con el beso grande             Але я мріяв про палкий поцілунок
de la tierra en celo.                                     землі в
Flor de Lino,                                              Квітка Льону,
qué raro destino                                         Яка дивна доля
truncaba un camino                                    Перервала шлях
de linos en flor...                                         квітучого льону...

Deshojaba noches cuando me esperaba     Вона обривала пелюстки ночей чекаючи на мене
por aquel sendero,                                     На якійсь стежині,
llena de vergüenza, como los muchachos    Сповнена сорому, як хлопчаки
con un traje nuevo:                                     В новому костюмі:
¡cuántas cosas                                           Скільки речей
que se fueron,                                            Зникло,
y hoy regresan siempre                               А зараз повертаються
por la siempre noche de mi soledad!           У вічну ніч моєї самоти

Yo la vi florecer como el lino                       Я бачив як вона розцвітала немов льон
de un campo argentino maduro de sol...      У полі Аргентини, зріла під сонцем
¡Si la hubiera llegado a entender                  Якби тоді я почав її розуміти -
ya tendría en mi rancho el amor!                  Зараз мав би любов на своєму ранчо!

Yo la vi florecer, pero un día,                      Я бачив як вона квітла, та одного дня,
¡mandinga la huella que me la llevó!            Хай буде проклятий слід того хто її в мене забрав!
Flor de Lino se fue                                     Квітка Льону пішла
y el hoy que el campo está en flor               А сьогодні, як поле в цвіту
¡ah malhaya! me falta su amor.                    Чорт візми! Мені бракує її любові

Hay una tranquera por donde el recuerdo       Є брама, через яку спогади
vuelve a la querencia,                                     Повертаються додому,
que el remordimiento de no haberla amado     Яку муки сумління за те що я не любив її
siempre deja abierta:                                      Завжди залишають відкритою
Flor de Lino,                                                  Квітка Льону,
te veo en la estrella                                         Бачу тебе у зорі
que alumbra la huella                                      Що освітлює шлях
de mi soledad...                                              Моєї самоти...

Deshojaba noches cuando me esperaba          Вона обривала пелюстки ночей чекаючи на мене
como yo la espero,                                         Як зараз я чекаю на неї,
lleno de esperanzas, como un gaucho pobre    Повний надій, як бідний гаучо
cuando llega al pueblo,                                    коли приходить у місто,
flor de ausencia,                                              квітка відсутності,
tu recuerdo                                                     спогад про тебе
me persigue siempre                                        мене переслідує завжди
por la siempre noche de mi soledad...              у вічній ночі моєї самоти...