TangoCult: Пабло Корраль Веґа: танго і National Geographic

Танго часто фоторгафують, в ньому є щось дуже фотографічне - лінії плечей і ніг танцюристів, емоції, що освітлюють вирази облич, небуденний одяг, безліч речей притягують об'єктиви камер до танго і його культури. Багато знімків потім залишаються у блогах фотографів або у соціальних мережах, але деякі серії мають іншу долю.

Пабло Корраль Веґа (Pablo Corral Vega) – еквадоріанський фотограф, журналіст, художник і юрист. Його роботи публікувалися у журналах National Geographic, National Geographic Traveler, Smithsonian, New York Times Sunday Magazine, Audubon та інших. Живе і працює в Кіто, Еквадор.

Пабло Корраль Веґа

Серія робіт про танго, яку Веґа зробив у Буенос-Айресі в 2005-му була опублікована National Geographic і стала дуже відомою.

Номер "National Geographic" з роботою Веґа на обкладинці

Фотографові вдалося зловити невидимі нерви, на яких функціонує ця субкультура – жести, вирази обличчя, буденні ситуації. Корраль Вега не женеться за красою ліній і гламуром, але немає тут й викривальної риторики. Зате тут є багато співчуття.

Жіноча сторона на мілонзі "Lo de Celia", Буенос-Айрес

На його знімках звичайні люди різного віку і розміру, прості люди, танцівники, прибиральники, музиканти, пересічні відвідувачі мілонг.

Пабло Корраль Веґа: «Коли я потрапив до Буенос-Айреса, то подумав що танго мертве: такими фальшивими мені видалися шоу, такою перебільшеною чуттєвість, а жести – повністю позбавленими поезії.

Довго йшов дощ. А потім танго заскочило мене зненацька. Я зустрів Тіто, вуличного поета, продавця вина і черевиків, божевільного, який танцював танго кожної ночі свого життя. Він провів мене через ніч у Буенос-Айресі.

Майстер кабесео. 53-річній Хосе Альберто Нассель запрошує даму танцювати

Я зрозумів, що танго живе прихованим життям, у приватних місцях, про які не дізнаються туристи. Це світ зі своїми власними правилами. На мілонгах танцюють сутенери і домогосподарки, коханці і парочки дідусів з бабусями, маргінали і розлучені жінки, сильні світу цього і пани Ніхто, молоді й ті, хто боїться постаріти.

Всі разом, граючи непоєднувані ролі, актори у чарівній комедії, яка переграється заново кожної ночі. Усі сміються і прикидаються що ніколи не помруть. Але коли виходять танцювати, роблять це у тиші і з такою відданістю, ніби в цих обіймах розігрується їх доля»

Карлос Ґавіто і Маріана Драґоне. Клуб "Gricel"

Колись я натрапила на це фото (зверху). Не мала тоді уявлення хто такий Карлос Ґавіто, але мене дуже вразила краса цієї пари і простий жест жінки – повна довіра. І чоловіка – спокій і повна надійність. Там не було «танго» - не було піднятих жіночих ніг ні заломаної спини, ні навіть обіймів взагалі! Але було відчуття, яке пізніше хотілося шукати. Пізніше, набагато пізніше виявилося, що його автор - Пабло Корраль Веґа, який багато фотографував Ґавіто.

Корраль Веґа автор п’яти книг фотографій – «Tierra desnuda» («Оголена земля»), «Paisajes del silencio» («Краєвиди тиші»), «Ecuador, de la magia al espanto» («Еквадор, магія страху»), «Veinte y Cinco» («Двадцять п’ять») і «Andes» («Анди»). Остання надихнула письменника Маріо Варгаса Льйосу на написання двадцяти коротких оповідань.

Факундо Гажо і Маґі Вальдес. Мілонга "Ніньйо б'єн"

Він також учасник жюрі конкурсів Pictures of the Year International та World Press Photo, засновник nuestramirada.org, найбільшого порталу латиноамериканських фотографів та співзасновником конкурсу POYi Latam.