TangoModa Олександри Пошивайло. Індивідуальний підхід

«Да, я у себя, поднимайся! Между третьим и четвертым!» - чую сашин бадьорий голос у трубці. Стукаю в двері між третім і четвертим поверхами і потрапляю в чарівну швейну майстерню з великими вікнами і квітами. 
«Это мастерская, сдесь меня приютили» – посміхається дизайнерка Олександра Пошивайло. Друга її майстерня - у Москві, а останні пів року вона працює у Львові.  

Олександра-Аліса Пошивайло

В Москві Олександра-Аліса шила для костюми для аргентинського танцівника Себастьяна Арсе, в її костюмах танцюють Слава Іванов і Ольга Леонова у фільмі «Близкое объятие» Александра Котта (2009) та безліч тангерос як в Росії так і за її межами.

Кадр з фільму "Близкое объятие"

 Одяг для соціальних танців Аліса почала шити десять років тому. Саме тоді вона сама почала танцювати і вирішила застосувати свій талант для створення образів для танцювальних вечірок. Першу колекцію представила у Санкт Петербурзі на танго фестивалі «Ночи милонгеро» у 2006 році. З тих пір готує по два покази на рік. 

Колекція "Танго-клас", 2009

Серед її колекцій – «Танго-клас» (зручний і стильний одяг для занять і практик), «Прибрежное танго» (для пляжних мілонг), «Танго мира» (моделі натхненні національними адаптаціями танго музики). 

 

Моделі для показів Аліса підбирає із танцюючих а потім створює свято.

А у майстерню я йшла примірку до показу колекції «Poshivailove 21.12»
 

«Первый раз комбинирую мужскую и женскую одежду в одном показе» - каже Аліса і уважно розглядає вішалки з сукнями, брюками, сорочками, піджаками, кофтинками. –«Сначала мы подберем платье для дамы, а потом – кавалера для нее и ему костюм. В этом показе я ищу образ пары» 

Показ колекції Poshivailove 21.12

 Ідеї Аліса черпає із ретро стилів, старих речей. Для своїх колекцій використовує шифон, атлас, холодну і теплу віскозу. 

«Я шью одежду, которая подходит и для танго и для жизни» - коментує Олександра, - «она должна быть ноская, легко стираться и быстро сохнуть, вспомни только как мало времени на фестивалях! Вещь, которую нельзя положить в стиральную машинку, для меня не существует!»

 

«Вот это тебе пойдет! Это платье на тебя!» З її легкої руки одягаю червону трикотажну сукню-тюльпан у білий горошок, і перетворююсь на модницю п’ятдесятих, які дійсно обожнюю!  Подол має глибокий запах спереду і ззаду, так що навіть високе болео або ганчо не проблема, а крім того в такій сукні можна і на світський раут! 

«Почему говорят «идет» или «не идет», вещь «твоя» или «не твоя»? – она либо резонирует с твоей энергетикой и ее усиливает, либо не резонирует совсем, должна проскочить искра! Ну, тебе платье мы подобрали!» 

«Когда я была совсем девченкой, мамины подруги отдавали мне свои платья, которые больше не носили. В те времена готовых вещей не было и модистки шили одежду на заказ. Благодаря таким вещам я научилась чувствовать что такое индивидуальный подход».

Ще про роботи Аліси тут:
https://alientodeltango.wordpress.com/2013/01/15/buy-professional-tango-clothes/
http://forum.gotango.ru/tango-foto/topic11415.html
http://tangotango.ru/2012/09/26/%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B1%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%B8-2013-%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8C-%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D1%8E/

TangoCultЮлія

 

Мілена Плебс: Хореографія. Чіткий сигнал

Мілена Плебс не лише танцює танго і займається його сценічними постановками (її шоу "Tramatango" об'їздило з гастролями півсвіту) а й пише дуже ясні і конструктивні статті до "El Tangauta". Оскільки вона мій кумир то я не можу відмовити собі у задоволенні перекладати її колонку.

Танго як танець - привабливий для ока сам по собі, незалежно від якості виконання.  Багато хто з глядачів танго шоу просто шаленіє побачивши пару ганчо чи провокативних пестощів. Але в історії залишаються лише оригінальні композиції, які відрізняються від пересічного танцю. 

Незважаючи на те, що строгих правил хореографії не існує, я вважаю, що важливо покласти в основу структуру, яка працюватиме як підтримка для кожного танцювального уривку, і дозволить зміцнити зв'язок із глядачем. Потрібно виділити собі час на підбір музики, глибоко зрозуміти її і аж тоді наповнити її фігурами. Едуардо Аркімбау мудро сказав, що поставити хореографію танго – це як написати лист: має бути привітання, представлення теми, її розвиток і висновок. 

Зручно почати із основної ідеї – що власне хочемо виразити: історію, почуття, одну або кілька динамік руху, музику і те що її надихнуло, емоційний стан, образ, стиль, персонаж, видіння, сон, і т.д.  І у кожному випадку працювати в напрямку втілення цього наміру. Треба будувати на основі цієї ідеї досліджуючи хореографічний стиль, дизайн простору, а також, дуже важливо, дизайн костюмів і, якщо треба, декорацій, освітлення і всього, що допомагає розкрити цю фундаментальну ідею.

Визначити відправну точку або нитку-нерв вздовж якої творити. Неважливо зрозуміло чи ні - повідомлення входить через різні канали сприйняття, не тільки шляхом раціонального логічного розуму. Навіть якщо це чисто танцювальне шоу, зручно почати з певного поняття, що показуватиме танець з певної позиції.  

Коротше кажучи, я пропоную дослідження нових форм, навіть в найбільш традиційному танці: нову динаміку, хореографічні ігри, різні стани «танцювального буття», контрапункт особистостей, і уявити навколишнє оточення: де відбувається цей танець і хто його танцює? Немає потреби робити це явно - це було б констатуванням очевидного. Цей механізм працює як сценарій і внутрішня емоційна підтримка під час виступу.  

Публіка входить у отримує доступ до коду вираження коли отримує чіткий сигнал, хоча й підсвідомо. Так хореографія записується на сітківці ока і в серці, як незабутній спогад.

переклала TangoCultЮлія

Оригінал тут: 

http://www.eltangauta.com/nota.asp?id=827&idedicion=0

Любов на підносі. Amor en bandeja

В одному з попередніх постів я писала про книгу оповідань Раміро Гільйотті "Отрута танго" ("Veneno de tango", Gigliotti). В журналі El Tangauta я знайшла одне з оповідань, переклала і тепер пропоную вам.

Любов на підносі (Amor en bandeja)

 

«Чорт візьми, як танцює ця ґрінґа!» кинув Санабріа проходячи повз наш столик. Гірка крапля переповнила і без того повну чашу терпіння: красива, іноземка та ще й до того вміє танцювати. Навіть одна з цих характеристик викликала б антипатію двох стріляних мілонгер, тобто моєї подруги і авторки цього тексту, але всі три зразу – це було вже занадто.

Вона увійшла тихо і сіла за баром, ми з подругою все ясно бачили. Приваблива жінка, безсумнівно, загадковий тип, це правда, але до Ріти Хейворт їй було далеко. На ній була дуже елегантна плісована спідниця, з розрізом, який на комусь із нас виглядав би по-дурному, і пара божественних туфель, які – нестерпний факт – не були куплені ні в одній з довколишніх танго крамниць. Не встигла вона зняти плащ, як всім стало ясно, що вечір буде обертатися довкола неї.

Вона замовила бокал шампанського і стала апатично і мляво розглядати танцпол. Більш чи менш очевидно, чоловіків почала брати нетерплячка, з більшим чи меншим опором – жінок також. Кілька красунчиків вже було йшли запрошувати її танцювати, але в останній момент відмовлялись від свого наміру, ніби щось їх зупиняло. Ми з подругою все ясно бачили. Хвильку по тому, коли минуло вже майже півгодини від її приходу, Санабріа зробив рішучий хід і цікавість моментально заволоділа салоном. Вона танцювала сухо і незрушно, а старий, знаючи що на нього дивляться, видав весь свій найкращий репертуар. Іноземка танцювала непогано, ніди правди діти. Але до Майї Плісецької їй було далеко... Танда закінчилась, вона повернулася до бару й стала знову спостерігати, далека і примарна, навіть ніби знуджена одноматністю мілонги. Саме в той момент Санабріа й зронив свій красномовний коментар «Чорт візьми! Як танцює ця ґрінґа!» проходячи повз нас.  І в цю хвилю, коли ми з подругою вже були готові вибухнути, прийшов El Exquisito (1).

Вона потайки посміхнулася. Я це бачила. Вона посміхалася і люта ненависть, яка вже з жахливим смородом закипала в мені і в моїй подрузі, перетворювалася на безумний інстинкт убивства. Санабріа нас направду не тривожив, а El Exquisito – так. Побіжний огляд виявив, що не одні ми тут обурені: стиснуті зуби, наморщені чола і похмурі погляди були всюди. Ми з подругою мусіли контролювати одна одну щоб не виставитись дурепами. El Exquisito трохи походив навколо, даремно намагаючись не привертати уваги, і, врешті-решт, сів за баром, біля неї. Це бачили всі. Більше того – було очевидно, що це побачення. Іноземка, раптом, змінила вираз обличчя на живий і співчутливий. На його ж лиці читалась певна незручність, ми з подругою все це ясно бачили. Лиш коли зазвучав Ді Сарлі вони вийшли танцювати. Вони йшли на танцпол овиті первісною і хтивою заздрістю чоловічої фауни і гострою байдужістю жіночої аудиторії. Повітря, здавалось, застигло. Вони ніжно обнялись, коротко перехопили подих і станцювали найкрасивішу танду яку я бачила в своєму житті. Але, звичайно, до Фреда Астера і Джінджер Роджерс їм було далеко.

Коли вони поверталися до бару, офіціантка, на жаль, випустила з рук піднос: два бокали червоного вина, кава, три емпанади і склянка дієтичної коли розлилися по усій незаплямованій елегантності щасливої пари.  

Протягом вечора багато хто підходив подякувати офіціантці. Ми з подругою все ясно бачили.

Рене

(Раміро Гільйотті)

переклад TangoCult Юлія

1. El Exquisito - ісп. "вишуканий". Очевидно, негласне прізвисько найбажанішого партнера на цій мілонзі

оригінал: http://www.eltangauta.com/nota.asp?id=1501

"Forever Tango" - танго назавжди

“Forever Tango” - одне із найдовговічніших (як чути з назви) танго шоу: воно не сходить зі сцени вже 20 років за які його побачили близько 7 мільйонів (!) глядачів практично у всіх країнах світу. Шоу декілька раз номінували на нагороди «Tоні» та «Драма Деск». І протягом усіх цих років «Танго назавжди» наполегливо формує за аргентинським танго міжнародний стереотип перебільшеної чуттєвості, безвихідної фатальності, та безрадісної еротики. 

Плакат першої постановки "Танго назавжди"

Кістяк постановки – історія танго в Буенос-Айресі: сцени борделю, повії і гангстери-малевос, чоловіча дуель-змагання, жартівлива мілонга і т.д., що мандрують із шоу в шоу.

Луїс Браво

Режисер-постановник «Танго назавжди», Луїс Браво (американський аргентинець) був віолончелістом у оркестрі шоу «Tango Argentino», після чого загорівся ідеєю поставити власне шоу. Свою ідею він втілив і продовжує вести цей проект, паралельно граючи на віолончелі в його оркестрі. У кожному інтерв’ю Браво твердить про «вдячність емігрантам, які створили цей прекрасний танець».

 

Карлос Гавіто і Марсела Дюран у "Танго назавжди"

У вересні 1994-го, шоу стартувало у Сан Франціско, звідки переїхало на Бродвей до Нью-Йорка у 1997-му, куди воно повертається на кілька місяців кожного року із оновленим складом танцівників і музикантів.  

 промо відеоролик "Forever Tango"

В «оригінальному складі» бродвейського варіанту шоу танцювала пара Карлос Гавіто-Марсела Дюран, яка була «родзинкою» вистави. В тій співпраці витворився оригінальний стиль, який пізніше наслідували, любили або ненавиділи -  Гавіто і Дюран вивели близкі обійми соціального танго на велику сцену. 

Красива «фактурна» Дюран і харизматичний Гавіто (який заради «Танго назавжди» переїхав з Великобританії до Сполучених Штатів) були символом шоу аж до смерті Гавіто у 2005-му. 

Марсела Дюран і Хорхе Торрес на плакаті постановки. Гавіто уже покійний

Свого часу у цьому шоу танцювали Хорхе Торрес і Маріелла Фанганільйо, Габрієль Міссе і Наталія Хіллс, Дієго ДіФалько і Кароліна Зокальскі, багато, багато справжніх майстрів і багато майстрів, імовірно, ще буде у ньому танцювати, адже кастинги у Буенос-Айресі проводяться щороку. 

 

Оголошення про кастинг танцівників до "Танго назавжди", квітень 2014

Майстерність – це те, що танцівники приносять в шоу, а інша річ що з нею потім відбувається. Аластайр Маколей (Alastair Macauley), контроверзійний нью-йоркський танцювальний критик, а також ВЕЛИКИЙ фан танго, розпочав свою рецензію на останню постановку цього шоу (липень 2013) так: «я люблю тебе і тебе ненавиджу», «нічого немає більш в житті – лиш ти і танго», «прийди, танцюй зі мною останнє танго перед тим як ми один одного повбиваємо». 

Повеселили Маколея й надмірно драматичні костюми танцівниць, панчохи-сітки, «вбивчий» темний макіяж, набріолінені зачіски чоловіків і перебільшена акробатичність стилю (особливо коли один танцівник на великій швидкості крутив над головою свою партнерку, чиї широко розкинуті руки і ноги нагадали Маколей лопаті невеликого гелікоптера. Цей момент, до речі, увійшов до промо-відео розміщеного вище у цьому пості, можна і собі помилуватись).

 Маємо тут історію взаємодії танго як традиційного мистецтва і комерційної культури для розваги. Остання «форматує» кожне мистецтво так, щоб воно приносило найбільші прибутки, що й сталося з танго шоу – виникло "танго для туристів".

Найбільші прибутки приносить видовищна акробатика і сексуальність, від цього нікуди діватися, тому від танцю залишається тільки високе закидання жіночих ніг або жінок разом із ногами.

В кінці рецензії Аластайр Маколей пише – «справжніми на сцені виглядали тільки музиканти». Танго перетворилося на бездушну формулу. 

TangoCult Юлія

Джерела:

http://www.creativetango.com/FT.shtml

http://www.nytimes.com/2013/07/15/arts/dance/forever-tango-incudes-dancing-with-the-stars-alumni.html

http://digitaljournal.com/entertainment/review-luis-bravo-s-forever-tango/article/365115

http://www.digitaljournal.com/entertainment/luis-bravo-an-artist-defines-music-dance-drama-and-culture/article/365127

http://www.planet-tango.com/elfiru/foreluis.htm