Філософія одного танго

Від викладачів і популяризаторів танго можна часто почути, що «існує лиш одне танго». Основним аргументом подібних тверджень є те, що усі форми танго пов’язані музикою і лексиконом рухів і мають спільне походження. 

Філософія «одного танго» визнає різноманітність стилістики танцювання танго, але вважає штучним його поділ на категорії – наприклад танго салон, мілонгеро, танго нуево, сценічне, і т.д. Водночас ця філософія активно визнає що кожен танцівник має свій власний стиль. 

Існує ще кілька аргументів цієї філософії, ось решта: танго постійно змінюється і пристосовується до різних середовищ,  всі форми танго мають рівний статус і кожну з них потрібно поважати, експериментальні тренди в танго, як наприклад «ф’южн» з іншими танцювальними формами (напр.бачатанго, сванго, контакт танго і.т.д.) потрібно приймати і популяризувати; всі форми танго можуть співіснувати на мілонзі; люди які не приймають вільного вибору самовираження в танго погано впливають на танго спільноту.

«Війни за стиль», актуальні ще п’ять років тому, тепер стихли і на порядку денному залишилися тільки практичні питання:   

1. Звучання нетанго музики, особливо «електронного танго», убиває ауру місця де танцюється танго і перебиває атмосферу мілонги якщо такої музики у плейлисті тільки частина, 

2. Прихильники стилю нуево, есценаріо та фантазія можуть бути небезпечними для танцівників мілонгеро і салону якщо опиняються в одному танцювальному просторі, змушуючи останніх займати оборонну позицію, що перебиває їм настрій танцювання і робить навігацію надзадачею; 3. Вихованці різних шкіл деколи несумісні та танцполі  (хоч цього не було б якби викладали коректно базову техніку).

Є ще кілька наслідків цієї філософії: у Північній Америці та Європі традиційні мілонги стало не так то й легко знайти, хоча танго де салон зараз прийняте за стандарт на великих міжнародних фестивалях. З благословення філософії «одного танго» аргентинське танго майже зникло. На його місце прийшло танго екстранхеро. Побувавши на якійсь із таких мілонг, новачки чекатимуть від викладача інструкцій не відносно того як тримати баланс і добитися стабільного красивого кроку і постави чи зручних обіймів, а відносно того як виносити ноги в повітря, огортати ними ноги або талію партнера, заламувати спину у стрімких кебрадах, вивішувати партнерку і т.д. 

Можна сказати, що не будь цієї філософії, танго спільноти розвивались би швидше і танцювали б якісніше.

Одним словом, ця філософія так чи інакше промує те, що є найбільш візуально вражаючим і найкраще продається, а не найбільш просте і елегантне, що стосується суті аргентинського танго.

Оригінал статті тут: https://tangovoice.wordpress.com/2013/04/15/the-one-tango-philosophy-truths-and-consequences/