Я ніколи не чула цієї пісні на мілонзі, хоча композиція цілком придатна для танцю. Теплий тембр голосу Дюваля затягує (за цією піснею я роздобула і переслухала вздож і впоперек цілий невеличкий архів танго з його супроводом), “Bailarina de tango” була хітом в другій половині 1950-х.
В каноні танго маса пісень присвячених конкретній жінці, яку названо на ім'я. Найвідоміша з них, напевно, „Malena”, але є ще “Magdalena”, „Maria Ester”, „Ramona”, „Madame Yvonne“, „Maria morena“, або, більш екзотичні „Gitana rusa“ (російська циганка), „La Negracha“, „La Morocha“.. Одна з найвідоміших композицій Маріано Мореса (Mariano Mores) називається просто “Тангера” („Tanguera”) 1957, її можна послухати тут)
Переважна більшість авторів текстів танго – чоловіки. І, хоча в традиції достатньо жінок-співачок (великих співачок!), авторство танго (композитори, музиканти, диригенти, поети) залишається „чоловічим клубом”, а героїні текстів – фантастичними ідеальними персонажами, навіть якщо носять конкретне ім'я.
„Bailarina de tango” де ла Фуенте/Сангвінетті - не така драматична як „Tanguera“ Мореса за композицією, а героїня тексту – „звичайна” танцівниця танго, більш реальна „портенья”, містянка, в якій можна впізнати стількох своїх знайомих! Текст надає їй активну роль, замість пасивної присутності як сяючого віддаленого об’єкта бажання – вона танцює і робить це добре, танець – частина її життя. І хоча це чоловічий голос “співає її” – але це ж романтичний голос Уго Дюваля!
І все одно в кінці, карбуючи кожне “r”, він каже: „bailas en brazos del hombre que luce renombre de gran bailarin“ – „танцюєш в обіймах чоловіка, знаного як великий тангеро”...
А якби з якимось середнячком-початківцем? Чи танцювала б вона від цього гірше??
TangoCult Юлія
Немає коментарів:
Дописати коментар