Конвентільо (ісп. Conventillo – від convento - монастир - мізерні розміри кімнат нагадували келії) – на початку ХХ століття - житло новоприбулих емігрантів в Аргентині, Уругваї та Чілі.
В Буенос-Айресі це були особняки багатих сімей, які ті полишили рятуючись від епідемії жовтої лихоманки у 1871, і переїхали з кварталів Сан Тельмо і Монсеррат до Барріо Норте. Коли ж притік емігрантів створив новий попит на (будь-яке) житло, власники нашвидкуруч поділили простір на кімнати і почали здавали їх щоб нерухомість не простоювала даремно. Пізніше подібні споруди стали будувати спеціально як житло для робітників-пролетарів.
У текстах танго конвентільос огортає романтична аура, але життя у них було, вочевидь, далеким від романтики.
Здебільшого конвентільос були двоповерхові. Довгі коридори ділились на маленькі кімнати, кожну з яких винаймала сім'я або кілька молодих чоловіків (працівників найближчої фабрики/порту).
У будинку могло проживати до 500 мешканців. Їдальні і туалети були спільними, а воду часто доводилося діставати з криниць, бо не всюди було проведено водопровід і каналізацію, що призводило до антисанітарії і хвороб.
Умови життя романтичними не здаються, але для численних емігрантів, що приїхали працювати – здебільшого іспанців, італійців, євреїв і арабів, конвентільос були єдиною житловою опцією.
Емігранти привезли з собою таку різноманітність традицій, мов, музики, зовнішності, що конвентільос, швидше ща все, нагадували Вавілон.
Вікна (якщо вони були) виходили у внутрішній прямокутний двір (патіо). В патіо танцювали (танго), але не тільки – там також грали саінетес (sainete) театралізовані сценки з музикою, і просто спілкувалися.
Напевно, найвідоміший з конвентільо – „Conventillo de la Paloma” або „El National” (місце дії п”єси Альберто Вакаресса (Alberto Vacarezza) 1929 і фільму Леопольдо Торреса Ріоса (Leopoldo Torres Rios) 1936-го.
Його збудували для працівників взуттєвої фабрики “La National de Calzadas” неподалік від неї, щоб уникнути витрат на транспорт.
Згідно з легендою, свою назву – de la Paloma – Конвентільо Голубки, він отримав коли одна місцева красуня взяла собі за звичку вечорами ходити по сходах будинку у білій сукні, чим дуже тішила зір змучених після робочого дня мешканців. Жінку назвали Голубкою, з часом назва пристала до цілого конвентільо і залишилась назавжди.
El Conventillo, milonga, Tito Reyes/Anibal Troilo
TangoCult Юлія
Немає коментарів:
Дописати коментар