Наталія Хіллс. Частина 2. Стара школа і сучасна сцена

Хіллс на сцені з 19 років. Її першим великим контрактом було "Forever Tango" Луїса Браво у 1995 - 2001 - шоу з гастролями у Північній Америці та Азії. Наталія танцювала з Дієґо ді Фалько  з яким вони разом брали уроки в Антоніо Тодаро. 

Луїс Браво, постановник шоу "Forever Tango"

«Ми не були найкращими партнерами, але у тій ситуації ми просто танцювали те, чого навчилися у дитинстві. Я ніколи не робила нічого іншого крім того що мене навчили мої вчителі. Сцена зробила мене сильнішою і більш танговою. Люди звикли що сценічних ефектів, та я знала, що хоча б хтось із публіки зрозуміє що я роблю.

Зараз мене більше цікавить хореографія, лінії, та те що я хочу передати, виразити. Танго залишається танго, я не вважаю за потрібне щось стилізувати або додумувати – чим частіше я повертаюся до того, чого навчилася в дитинстві – тим краще.  

Наталія Хіллс і Франціско Форкера

 Мій наступний партнер у „Forever” був також моїм партнером у житті. Я дуже багато навчила його – він не був танцівником танго. Врешті у мене виникало враження, що я танцюю зі своїм власним витвором. Мені казали що я божевільна. Потім він запропонував поїхати до Буенос Айреса щоб повчитися. Я погодилася і через рік ми повернулися у “Forever”. Я хотіла довести всім і собі що це можливо.  Потім у нас було ще кілька цікавих проектів у Лос Анжелесі та Нью Йорку, але скоро я довідалася що у нього є хтось інший і він почав викладати використовуючи знання які я йому дала. Зрада – це боляче. Але загалом то було добре – адже я зрозуміла, що не повинна мати близьких стосунків з людьми, з якими танцюю. 

 Дуже важко знайти хорошого партнера. Я б хотіла зустріти когось, хто пройшов ту ж школу, що і я. Звичайно я б змогла пристосуватися. З Ґабрієлем Міссе я почувалася безпечно. Я знала що поруч зі мною великий танцівник і ми просто імпровізували. Танцювали танго. Ми мали зовсім різні характери, але коли йшлося про танець – говорили однією мовою.

Наталія Хіллс і Ґабрієль Міссе

Після “Forever” я повернулася в Буенос Айрес на рік щоб відпочити. Ходила на мілонги в Кочабамбу, Клуб Альмаґро чи Ґрісель, зустріла свого теперішнього партнера, Каталана. Мілонги вже почали змінюватися, але Пупі, Петака, та інші цікаві люди ще були з нами.   

Мені вже було важко вловити настрій людей, зрозуміти як вони думають. Не знаю, чи буду я коли-небудь працювати в Аргентині. Тепер я вже не відчуваю, що я «звідси». Як і не почуваю себе своєю в будь-якій іншій країні. Таке враження, що я живу у повітрі, я вже казала про це своєму психоаналітикові.

Наталія Хіллс і Ґабрієль Міссе

  Можливо, я занадто сильно тримаюся за спогади про «те танго», яке танцювало покоління дідуся. Тепер все інакше. Танго танцюють за гроші, мене так не вчили. Є певний спад який важко буде виправити.

Я не люблю бізнесу навколо уроків і так званих майстер класів. Я б краще розробила програму і працювала з тим, як люди засвоюють інформацію. Довготривалий проект. Мені здається це буде чесно. Мене постійно запрошують дати майстер-класи, але, оскільки я не вірю в цей метод – я не беруся. Радше я б мала свою трупу і свій художній проект. В майбутньому я хочу розробити програму навчання, у якій можна буде спостерігати за успіхами моїх учнів.

фрагменти інтерв'ю Маріні Ґамб'єр, портал Santango

http://www.santango.com/la-nieta-prodigar-4/

переклад TangoCult Юлія