Світлий костюм, глибокі блакитні очі на посіченому глибокими зморшками обличчі, усмішка і вічна цигарка в руці - хто ж не знає Худого Дані?!
Ернесто Ектор “Flaco Dany” Ґарсія –
один з найпопулярніших танцівників старшого покоління. Минулого травня Дані
виповнилося 77 років, 65 з них він танцює танго. Разом зі своєю партнеркою, румунською танцівницею Лусією Мірзан, він активно бере участь
у фестивалях і марафонах, де дає популярні уроки мілонги трасп’є. Саме мілонга трасп’є принесла йому визнання, хоча
танго і вальси він також танцює непогано.
В інтерв’ю з Монікою Паз для її
проекту «PractiMilonguero», Дані
каже, що не пам’ятає точно хто саме вперше підмітив його особливе вміння у
мілонзі трасп’є, але він вирішив його розвивати і з часом вона стала його візитною карткою. Фляко Дані ковзає над поверхнею підлоги, ніби її не торкаючись. Його "фірмовий" стиль - численні дрібні кроки "автономні" від партнерки - вона в цей час спокійно тримає ритм.
Фляко Дані запрошений за
суддівський столик танго мундіалю десять років поспіль. У тому ж ітерв’ю він
згадує, що змагання у танго – річ абсолютно
не нова, але раніше воно мало зовсім інший вигляд: «Все відбувалося на мілонзі, - каже Ґарсія, - до спин партнерів були прикріплені номери, так як і
зараз, але жюрі як такого не було – біля виходу стояла урна, в яку всі присутні кидали свої вхідні білети,
написавши на них номер пари, яка їм найбільше сподобалася. Хто набирав
найбільше голосів – ставав переможцем».
 |
| Зліва направо: Мігель Анхель Бальбі "Пепіно",Фляко Дані, Карлос Гавіто "Боча", Ернесно "Ель Пібе" Саранді |
Ф.Д.: Я танцюю з 14 років. У моєму танцюванні
були перерви, кілька років, то були не найлегші часи. В один період я був таксистом,
возив клієнтів містом. Якось увечері я підібрав одного, він сів на заднє
сидіння і як ми тільки рушили, став тормошити мене за плече. «Ти мене не
впізнаєш? Не впізнаєш?» його голос ставав все загрозливішим – і коли я обернувся, то побачив на задньому
сидінні своєї автівки Карлоса Ґавіто! Ґавіто, з
яким ми жили в одному районі, разом ходили мілонги і один до одного в гості,
він тоді уже був зіркою танго за кордоном! Ми продовжили вечір у барі, він
розповідав мені про своє життя у Шотландії, а я йому – про свої будні в
Буенос-Айресі.
Наприкінці нашої розмови він сказав «Дані, ти мусиш зробити паспорт, те як ти танцюєш – це мистецтво, ти не
можеш сидіти в таксі!» Я погодився, наступного дня почав процедуру
отримання паспорта. А потім прийшов в гості до Ґавіто в Авежанеду (він зупинився в домі своїх батьків)
уже з паспортом. Він подивився на мій паспорт, дав мені конверт і сказав «Візьми,
тут дві тисячі доларів, купуй квиток в Італію,
там моя партнерка Катя Скапінетті уже чекає коли ти почнеш працювати з нею! Так я знову почав танцювати.
 |
| Урок з Фляко Дані |
Я радий що зараз так багато людей
почали танцювати танго. Але коли я дивлюсь що вони танцюють – це сумно. Багато
з них танцюють рухи а не почуття.
Багато виглядають як клони. Багато танцює так, ніби їм байдуже до жінки в їх
обіймах. Мене вчили що танго – це повага.
Може це не так і я старомодний, але чому тоді так багато людей приходить на мої
уроки?! Танго входить у вуха і мусить пройти через серце, потім воно танцюється
для жінки а аж потім – для публіки.
 |
| Фляко Дані і Лусія Мірзан |
У танго потрібна м’якість, ніжність. Це зразу
відчувається у тому як ви обіймаєте жінку, як робите паузи. Танго відбувається крок за кроком,
буквально. Чим менше ви робите тим
більше в цьому танго. Я стараюсь танцювати так, щоб жінка закохалася у мене
до кінця танди.
Танго – це моє життя, я живу танго,
я пахну танго, курю танго. Танго - ніжність відчуття обіймів з жінкою. Це ніби
тримати діамант і не дозволяти нікому до нього доторкнутися. Танго каже про
мене більше ніж слова.
TangoCult Юлія
Джерела
Немає коментарів:
Дописати коментар